В словнику буковинських говірок (2005) зустрічається праслов’янський наросток *-ica не як *-иця, а як *-ица (яєшница, яловица), хоча там і зустрічається *-иця. Чи є форма *-ица українською, чи виникла під чужорідним впливом?
В словнику буковинських говірок (2005) зустрічається праслов’янський наросток *-ica не як *-иця, а як *-ица (яєшница, яловица), хоча там і зустрічається *-иця. Чи є форма *-ица українською, чи виникла під чужорідним впливом?
Українська форма. Говірковий суфікс зі стверділою вимовою “ць”. Зустрічається не лише на Буковині. М’якість “ц” в літературних говорах збережена ше з давнини, а є такою вона через природу самого первісного звуку “ц”, бо виник він із ранішого *k через другу й третю палаталізації. Тобто звук “ц” (пишу в лапках навмисно, бо точно цей звук описати в його історії змін неможливо) виник через м’якопіднебінну вимову *k, тому й первісно звук “ц” мав піднебінну якість. У московській, на приклад, цей звук пізніше ствердів усюди, а в більшості вкраїнських говорів утворилася опозиція м’якого /ц’/ і твердого /ц/. Тому маємо, на приклад, “шприц” із кінцевим /ц/ і “цариць” (родовий множини до “цариця”) із /ц’/ у кінці. А в московській — “цариц”, або “отец”, “молодец” (<— *-ьць <— *ьсь).
Юрій Шевелів згадує про це в своїй монографії (розділ 47, 788-792 ст.): https://imgur.com/a/dEuvwIb
Юрій Шевелів згадує про це в своїй монографії (розділ 47, 788-792 ст.): https://imgur.com/a/dEuvwIb
Спасибі, але у цьому джерелі у передостанньому уступі пишеться про іноземний вплив на ствердіння, тобто виходить -ица має бути -иця
іноземний вплив на ствердіння
Так, але не зовсім. У північних говорах такий розвиток “ц” ішов, мабуть, рівнобіжно з білоруською. Загалом іде мова про протиставлення м’якості/твердості “ц”. Первісно “ц” мала “м’яку” вимову всюди, тверда ж вимова прийшла, як пише Шевелів, через навалу запозичень і вплив дотичних мов на далеких українських землях. Тверду вимову в літературній мові в словах, як “цибуля”, “центер”, “цар”, “цокіт”, і при відмінюванні слів із “м’яким ць” (“праця” — “працею”, “перець” — “перцеві”) також можна гадати за наслідок впливу чужих мов, оскільки первісно “ц” мала м’яку вимову всюди, а контраст м’якого /ц’/ і твердого /ц/ виник, перш за все, під тиском інших мов.
-ица має бути -иця
У говорах, де є -ица, має бути так, як є, тобто -ица. Справа не в упливі других мов на сам суфікс -ица, а вплив на вимову /ц/. Коли м’яка вимова /ц/ зникає в деяких словах і коренях перед голосною /а/, то й не дивно побачити розширення такої вимови й на суфікси з /а/.
У говорах, де є -ица, має бути так, як є, тобто -ица. Справа не в упливі других мов на сам суфікс -ица, а вплив на вимову /ц/. Коли м’яка вимова /ц/ зникає в деяких словах і коренях перед голосною /а/, то й не дивно побачити розширення такої вимови й на суфікси з /а/.
Добре, спасибі ще раз. Дивіться, довірюся вашим словам!