Укр.:
кпи «глузування»
кпили́ти
кпи́ни «тс.»
кпи́ти(ся) «тс.»
кеп «дурень» у російській,
ке́па «дурепа» у російській,
kiep (прізвисько нечистого) у словацькій,
kep «нахаба» у чеській,
Стільки слів, а ЕСУМ подає, що це полонізми. Як гадаєте, правдиво, чи знову радянська спроба викинути все питоме?
Укр.:
кпи «глузування»
кпили́ти
кпи́ни «тс.»
кпи́ти(ся) «тс.»
кеп «дурень» у російській,
ке́па «дурепа» у російській,
kiep (прізвисько нечистого) у словацькій,
kep «нахаба» у чеській,
Стільки слів, а ЕСУМ подає, що це полонізми. Як гадаєте, правдиво, чи знову радянська спроба викинути все питоме?
Статус “праслов’янське” не конечно значить “спільнословянське”. Инде в коментарі (про тарантула, либонь) писав ем про ізоглоси; ізоглоса може бути й тільки в одній мові; про такі лексеми кажуть, що вони в прасл. добу мали реліктовий характер. Про запозиченість тої лексеми в руській мові голосить рефлекс “е” на місці *u (*kup-), що нормально (by default) би мало дати +”коп-”, а не “кеп-”. Як раз у лядській мові, внаслідок злиття *u та *y в “е”, є рефлекс /kep/ там цілком закономірен. Разом з тим, не слід ігнорувати й розмаїті локальні варіації рефлексації в поодиноких словах. Так, напр., слово *skurby(-s) поряд з загальною рефлексацією “скърбь” – з “ъ” → “о”, має в пам’ятках і варіант “скьрбь”, що має відповідати сучасному написанню “скерб” – ніби нерегулярна, втім має пояснення на тлі питомім: асиміляція за другим голосним “ь”. Чи має місце подібна нерегулярність у випадку “кеп-” у руській мові таким же поясненням асиміляції, є гадно. Я поки не вім, які саме передумови для того могли бути саме в тім слові, коли такі були. Ще приклад нерегулярности в питомих формах (їх насправді є дуже багато): прізвища на “-кевич”; не пам’ятаю точно, де (зараз не хочу глядіти) Шевельов (Історична фонологія укр.м.) їх пояснює як питомі, хоча зовні ніби порушують загальне “правило” про несумісність сполучення /k/ з переднім голосним, тим (наскільки я пам’ятаю), що в первіснім *-кович є “о” асимільовано (за місцем творення: передністю) до переднього звука “и” в наступнім складі. Іще, суто моє (“робоче”) припущення, що правописне “е” в “кеп-” може відбивати *ъі; тоді було би треба припустити вихідну праформу *kūp-, як паралельну, з подовженням голосного *u, до *kup-; порівняй з “е” в формах типу “легеня”, “німкеня”, з *льгъіни, *нѣмъкъіни, де “е” є компромісна передача на письмі звука /ɘ̞/, як рефлекса *ū (ъі) в окремих руських говірках. Етимологічно ЭССЯ пояснює *kup- у тім слові спорідненістю з коренем *kūp- у “къіпѣти”, з первісним знаком корене *“вилучати пару, дихати/дхнути парою, пахтіти”, з периферійним розвоєм у значення “орган, що пускає повітря (← пару)” = pizda (нагадаю, давні люди часто не різнили між анусом і вульвою…).
Отже, значні зауваження кажуть і про запозиченість того слова в рус., але деякі міркування боронять (принаймні про мене) остаточно кваліфікувати його як запозичення.
Жаль, що не можна сказати точно :(