В словнику Грінченка зустрічається “Яловеґа, -ґи, ж. Безплодная овца”, але праслов’янське закінчення *-ęga зазвичай читається і пишеться як *-яга (чолов’яга). В польській мові наявне закінчення *-ęga, яке читається як *-енґа. В Гуглі польською мовою це слово теж наявне, але так само мало, як і українською. В словнику буковинських говірок є слово “ягнетник” (у значенні ягнятник: -ęt-), де ę читається як “е”, а не “я”, тобто в українській мові таке зустрічається. Питання, чи не викликано це польським або іншим впливом, і чи це українське слово, чи українською “ялов’яга” треба зазначити (збиває наявність ґ ще, хоча у лемків ніби це нормально)?
Гм. Цікаве питання. Чув -еґа хіба в контексті зрубнілости, як-от “торбеґа” чи “сумеґа”. Але не певен, чи то з тої самої опери. Можливо, [ґ] там є для виразности…
В Гуглі польською мовою це слово теж наявне, але так само мало, як і українською.
Або в мене інший Google, або не знаю, як те польське слово маю глядати. Можете записати, будь ласка?
чи українською “ялов’яга”
Ну, польському “-ęga” не все відповідає укр. “-яга”, рівніть пол. “włóczęga” з укр. “волоцюга” чи пол. “niedołęga” з укр. “недолугий”. Нерідко носовим [ą] й [ę] відповідає наше [а] по м’яких приголосних, а по твердих маємо вже [y] (хоча загальним правилом то назвати не можу).
Або в мене інший Google, або не знаю, як те польське слово маю глядати. Можете записати, будь ласка?
Вже не пам’ятаю як вписував вперше або сплутав з іншим словом, бо має писатися ніби «jałowęga», але і сам зараз не знайшов нічого.
І так, торбеґа, сумеґа чи бабеґа звідти ж. Питання у тому, чи праслов’янське -ęga в українській мові може позначатися ще як -ега, -еґа чи тільки як -яга
