Мабуть що старий церковнослов’янізм, бо якби було українське мало б набути форми спокінвіку.
Мабуть що старий церковнослов’янізм, бо якби було українське мало б набути форми спокінвіку.
Мабуть що старий церковнослов’янізм, бо якби було українське мало б набути форми спокінвіку.
Знову оперуєте кривими терминами, й тому робите криві висновки. <і> є літера, знак, символ, а не фонема. Тут маємо говорити про фонематичну зміну – “гармонизацію” *о. І така гармонизація в формі <споконвіку> є, просто письмо її маскує. Вона містить рефлекс из т.зв. київсько-поліської зони, з гармонизацією *о → {uo}-подібний дифтонг, який у ненаголошених складах потім слабнув, що й є нині передано на письмі як просто . Літера <і> є не єдиний индикатор того, чи гармонизація в *о відбулася або ні.
А Ви Єлисіє маєте підтвердження цьому, якісь дані фонетики києво-поліської київсько-поліської зони, яка затверджує вимову слова “споконвіку” з {uo}-подібним дифтонгом? Чи ваш ремст є тільки способом оголосити це слово українським апріорі (не з досвіду)?
Адже якщо друге, то так абсолютно кожний церковнословянізм та росіянізм можна виправдати, хоч кузов, хоч очко, хоч скромніти, хоч погон, хоч заводський. Я добре освідомлений, що Ви мабуть ці мої слова сприймете як докір у свою сторону, але заввага ця цілком очікувана.
Адже якщо друге, то так абсолютно кожний церковнословянізм та росіянізм можна виправдати, хоч кузов, хоч очко, хоч скромніти, хоч погон, хоч заводський. Я добре освідомлений, що Ви мабуть ці мої слова сприймете як докір у свою сторону, але заввага ця цілком очікувана.
Якісь проблеми? Доки не прочитаєте релевантних джерел по темі, лишайте свої інсинуації при собі.
Питання було конкретно до даного слова. І я на його коротко відповів. Детальніше найдете в Шевельова та в діалектологічній літературі – все те є писано для читання.