Ти — тобі; ми — мені; си — собі

В ЕСУМ-і в статті про “ти” (*ty) дано знизу також відміну “ти” в значенні “тобі”. Але в статті згадано лише за пратвар *ty. Хоча “ми” як 1-ша особа множини в називному відміну та “ми” в значенні “мені” розділено на дві статті з двома пратварами: *my та *mi відповідно. Є також “си” від *si, яке окрім рівноправного синоніму до “ся” деколи також виступає в значенні “собі” (вказано в ЕСУМ-і в статті про “ся”).

Тож існує таке ось відношення:
*my (ми; 1 особа мн. н. в.) — *mę (мя; мене) — *mi (ми; мені)
х — *sę (ся; себе) — *si (си; собі)
*ty (ти; 2 особа од. н. в.) — *tę (тя; тебе) — також *ty? (ти; тобі)

Воно тільки й має зміст, коли “ти” в значенні “тобі” є від пратвару *ti, а не *ty.
Як гадаєте?

Коли йде мова про особові займенники, також цікаві “мі”, “сі” та “ті”.

В ЕСУМ-і згадано “мі” в окремій статті як синонім до “ми” в значенні “мені”, яке підпало впливу самій подобі “мені” (ми + менѣ = мѣ). Як згадав за “ти” в значенні “тобі”, то згадаю й за “ті” в такому же значенні. Особливо в виразі “я ті дам” (я тобі дам). Також цікаве московське “те” ( друга визнака: https://ru.wiktionary.org/wiki/те ) також у значенні “тобі”. Мабуть, це є спільне з московською “тѣ”. В живій мові й літературі, окрім подоби “си” також є й подоба “сі” в значенні “собі” (дивіться Грінченка). То я ось роблю висновок, шо подоби “cѣ” (собі), “мѣ” (мені) та “тѣ” (тобі), якшо не піддалися впливу звичним “собѣ”, “менѣ” та “тобѣ” як згадується в ЕСУМ-і за “мі”, то могли існувати як самостійні частинки давніше. Хоча, може таки й всі три підпали впливу своїм подобам.

Ideity o t. z. oslœunnui tuarui zaimên datna ta bacyna padou, dédyenui iz prasloveanscui, a tam iz indoeüropeyscui: *mi (i.-e. *moi), *si (i.-e. *soi), *ti (i.-e. *toi) — daten pad (comou?), *men (i.-e. *mem), *sen (i.-e. *sem), */tẽ/ (i.-e. *tem). “Oslœunni” (eaghel. “enclitics”, ← gr. εκλιτικα) oni sõty “slonyeni” bo sõty do inxya — nagòlôsyena — slova u receinïé, a sami nagòlôsou ne nesõty.

Tuarui, pisani zu ‹и› u rousscé: ‹ми›, ‹си›, ‹ти›, sõty tuari datna padou ôd prasl. tuarœu *mi, *si, *ti.

Zu tuarui, pisanuimi zu ‹і› cuiriliçeiõ u rousscé: ‹мі›, ‹сі›, ‹ті›, e sucladnéixe. Tô mojõty bouti i tuari datna padou i bacynoho.
U razé bacyna padou ‹i› cuiriliçui tou e iz *en → */e͡ɑ̯̃/ → */e̯͡ɑ̃/ → /i̯͡ɑ, i̯͡æ/, → [i̯͡e, i̯͡ɪ]; tô bui ‹i› cuiriliçui tou e [i̯͡e, i̯͡ɪ], hi u [ˈri̯͡ed̥, ˈri̯͡ɪd̥] “read” (*rendus), [ˈsi̯͡edʊ, ˈsi̯͡ɪdʊ] “seadõ” (*sendom), [tʲi̯͡eɣ̞̊, tʲi̯͡ɪɣ̞̊, ci̯͡eɣ̞̊, ci̯͡ɪɣ̞̊] “teag” (*tengos), a u nenagòlosyené sucladé mogeity stati i [(ʲ)e, ʲɪ, i]: [ˈdɛsʲetʲ, ˈdɛsʲɪtʲ, ˈdɛsʲec, ˈdɛsʲɪc, ˈdɛɕetʲ, ˈdɛɕɪtʲ, ˈdɛɕec, ˈdɛɕɪc, ˈdɛsetʲ, ˈdɛsec, ˈdɛsitʲ, ˈdɛsic] “deseaty” (*desymtys), [ˈpɑmɲetʲ, ˈpɑmɲɪtʲ, ˈpɑmɲec, ˈpɑmɲɪc, ˈpɑmetʲ, ˈpɑmitʲ, ˈpɑmec, ˈpɑmic] “pameaty” (*pamyntys). Ushyui si tuarui e cuiriliçeiõ pisano he: ‹рід, ріт, рьид, рьит›, ‹сіду, сьиду›, ‹десіть, десікь, десьить, десьикь, десеть, десекь›, ‹памнєть, памньить, памніть, паметь, паміть›; ôdtui i ‹сі (сьи, сє)›. Bez sõmnévou e tô sey tuar bacyna padou, coli pisiõty ‹миє сі› – *“sebe muieity”, tomou “muieity sea”, ne daten pad +”sobé muieity”; ‹сі› e tou [sʲɪ, sʲe, si̯͡ɪ, si̯͡e] iz [si̯͡æ, si̯͡ɑ] ← [se̯͡ɑ] ← *[se̯͡ɑ̃, se͡ɑ̯̃]. Vidyi Sl-k bôycœuscuix govœuroc Onixykevitya (II, 216): ‹сі²› → “ся¹” (II, 270; tam ge i: ‹сє›, ‹сі›, ‹си›).
Znamenano e i pisan tuar ‹си› cuiriliçeiõ za “sea” (bacen pad), i za “si” (daten pad). Dlya “sea” tou imeity iti, védé, o zuõcotuar [sɘ], zuvedenõ (“reduced”) nenagòlosyenõ uimóuvõ, cèrêz stõpeni: ← [sɐ, sɜ] ← [sʲɐ, sʲɜ]. Dlya “si”, ‹си› imeity znaciti [sɪ]. Tô bui, ‹си› za “sea” e [sɘ], a ‹си› za “si” e [sɪ]. Muislno e gadati tou i néternyeinïe (“neutralization”) uimóuvou [sɘ] “sea” ta [sɪ] “si” u [sɘ], ceûtca bo uimóuva /ɪ/ e [ɪ͡ɘ] u rousscé, se bui, /sɪ/ [sɪ͡ɘ] → [sɪ̯͡ɘ] → [sɘ]. Vidyi Sl-k govœuroc Bôycœuscinui Onixykevitya (II, 212): ‹си› “1. собі”, “2. ся”.
Na “tea” ta “ti” (ta “tui”) e ou Onixykevitya dano siacui pisanui tuarui (II, 286, pœd: ‹ти›):
‹ты⁰›, ‹ты› za “tui”, imeity méniti uimóuvui, teaclo: [tɤ], [tɯ, tɨ, tɘ̞],
‹т’а› za “tea”, ima znaciti uimóuvõ [tʲa, tʲɐ, tʲɜ],
‹т’е› za “tea”, ima znaciti uimóuvõ [tʲɛ, tʲə̘, tʲe], i pricladui:
‹Йак ми с’е навт’і́мйе без т’е нед’ілейка.›, védé: [ˈjak mɪ sʲe nɑwˈtʲi͡e̯mjɛ bez̊ tʲe nɛ̝ˌdʲiːlə̘j̃ka] — »Yac mi sea nauteamieity bez tea nedélenka.« ( = “Yaca noudna e mi bez tea nedélya.”),
‹Най у т’е гр’ім тра́сне!›, védé:
[ˌnaj u tʲɛtʲɘtʲætʲe ɣ̞rym ˈtræsnɛˈtræsneträ-!] — »N’ayi u tea grœum treasneity!«,
‹ті› za “tea”, ima znaciti uimóuvõ [tʲi̯͡e, tʲe, tʲɪ, tʲi], pricladui:
‹Бо йак ти дам коралі, то ті кол’ка вколе.›, védé: [bobʷobʷɔ jakjɐk tɪ ˌdam koˈralʲɘ, tɔ tʲetʲi ˈkʷolʲka ͡u̯ˌkʷɔlɛ-le.] — »Bo yac ti damy coralyui, to tea côlka oucolyeity.«,
‹Бодай тобов било до́ землі, аби з ті дух вибило!›, védé: [bodaj tobou̯tʷobʷo̝u̯ bɪlobɪ͡ɘlʷo ˈdʷɔˈdʷɒ zɛ̝mʎɘ, | ɑbɘ̞z̊tʲɪtʲe duxdʷuxdʷʊxdu̯͡ʊx wɘ̞bɪlowɘ̞bɪlʷowɤbɪlʷo!] (u boyc. mogeity ‹ui› buiti i [ɘ̞] i [ɤ]) — »Bo’dayi toboõ bilo do zemyui, a bui iz tea doux uibilo!«,
po /s, z/ staneity /t/ → [t͡s]:
‹Бес ц’а го́ре›: [ˌbɛz̥ˌbɛst͡sʲɐˈɣ̞ʷɒrɛ] — »Bez tea gore«;
pricladui na sesi ge tuarui — ‹т’а›, ‹т’е›, ‹т’і› — vidyi i dalye/nizye tam ge na stòr. 287;
douge roupen e tuar pisan ‹ти›(!) za “tea” (vidyi tam ge na stòr. 287; i sam Onixyk.: «Навіть ‹ти› (!)»); tou mogeity iti, védé, o zuõcotuar [te] — zuverstayi zu [teɣ̞̊ˈtɪ] u “teagti”, [ˈdɛsetʲ] u “deseaty”, [ˈpɑmetʲ] u “pameaty”, pricladui:
‹Л’уби́ла-м ти, мій миле́йкий› = [lʲuˈbɪlalʲuˈbɪ͡ɘlamte, myj mɪˈlɛj̃kɘjmɪˈlɛ̝j̃kɤjmɪˈlɛ̝j̃kʲɘjmɪˈlɛ̝j̃gɘjmɪˈlɛ̝j̃gɤjmɪˈlɛ̝ŋkɘjmɪˈlɛ̝ŋkɤjmɪˈlɛ̝ŋgɘjmɪˈlɛ̝ŋgɤj~-ɨ] — »Leubila’my tea, mœuy milênkuy.«,

ta isce roupnéy (prosto diven) e mi tuar, danuy tam ge, pisanuy ‹т’и› za “toboiõ” (!):
‹Бог би з т’и говорив› — poyasnyeinïa seoho tuara ou mene pocui ne ima;

tuarui datna padou:
‹ти› (Onixyk.: “енклітично”, stòr. 287, tam ge) = [tɪ, tɪ͡ɘ̯, tɪ̯͡ɘ] — ‹ti›,
‹т’і› = [tʲe ~ tʲi͡e ~ tʲi], priclad:
‹Бо т’і вибйу зуби› = [bo tʲitʲe ˌwɘ̞bjʊˌwɤbjʊ ˈzʊʷbɘ̞~ˈzʊʷbɤ] = »Bo t’é uibïõ zõbui« — tou e yauno ‹ti› (‹ти›) [tɪ, tɪ͡ɘ̯, tɪ̯͡ɘ] e staruy oslœunen tuar “tobé” iz prasloveanscui, a ‹t’é› (‹т’і›) [tʲe ~ tʲi͡e ~ tʲi] novuy oslœunen tuar, izo sutinou (“syncope”) ‹tobé› — ‹tobé → t’é›;

Pisani cuiriliçeiõ ‹мі›, ‹сі›, ‹ті‹ mojõty znaciti i daten pad.
He receno goré, prasl. tuari datna padou oslonen zaimên sõty zu *-i: *mi, *si, *ti, a u rousscé e *i stalo /ɪ/, tomou pravilni sõty tuari: /mɪ/, /sɪ/, /tɪ/. Siçi tuari sõty védomi na Zacarpatïé; rœusxe tam, nicda ne sluixéx [mi], [si], [ti], ino [mɪ], [sɪ], [tɪ].
Mogeity bouti cœulko poyasneiny pro ‹i› u pisanéx cuiriliçeiõ ‹мі›, ‹сі›, ‹ті› u datné padé u rousscé. Tô mogeity bouti [i] iz *i u govœurcax (ci iz govœuroc) de prasl. *i u rousscé sta [i] ci [ʲɪ], ne [ɪ], hi i u [piˈsɑti, pʲɪˈsɑtʲɪ]. Inde tô mogeity bouti sutin (“syncope”) u tuaréx ‹myné› /məˈnʲi͡e [mɪˈnʲi͡e]/ → ‹m’é› /mi͡e [mi]/, ‹sobé› /soˈbi͡e/ → ‹s’é› /si͡e [si]/, ‹tobé› /toˈbi͡e/ → ‹t’é› /ti͡e [ti]/. Se ge e i u veatscé: ‹тебе› → [tʲɪ͡ɛ ~ tʲɪ̯͡ɛ ~ tʲɛ] (‹т’е›), ‹себе› → [sʲɪ͡ɛ ~ sʲɪ̯͡ɛ ~ sʲɛ] (‹с’е›).
Incoli tô mojõty bouti i prosto leadsci (ci i slovacysci?) zuõcotuarui u rousscé. Xotya, né yaco siõ gadcõ praudati. U ushyacé razé e tacui tuarui moga poyasniti sutinomy ‹myné› → ‹m’é›, ‹sobé› → ‹s’é›, ‹tobé› → ‹t’é›.
Gœudno métui, iz troudœu o narécïax, na pr. ou Verxratscoho u yoho Iznadobax do pôznanïa õgorsco-rousscuix govorœu tuarœu ‹мі›, ‹сі›, ‹ті› za “mi”, “si”, “ti” datna padou ne e lécyeno — ino tuarui pisanui: ‹ми›, ‹си›, ‹ти› (stòr. 71). Za “mea”, “sea”, “tea” — oslœunni tuari bacyna padou — e tam dano pisanui tuarui: ‹мя, ня›, ‹ся›, ‹тя›. Prauda iz nòrovou trouda ne mogemo tam cecati tocynosti ôddatyi zuõcotuarœu — yix e tam dano iz grõba ta “oucesano”, na cœulko daieity pisymo cuiriliçui ( + ‹у꙼›), + cœulko pisymên iz némecyscui: ‹ö› ta ‹ü› za pèregòlosyenui *o ta *e, teaclo.

Tuarui [mi, si, ti] za “mi, si, ti” e znamenano u dolœuscœumy govoré u troudé Verxratscoho “Pro dolœuscuy govœur” (stòr. 71): ‹мі, сі, ті›. Tam e ‹i› = [i] pravilen, vidyi stòr. 13: ‹бліскавка›, ‹бліщати›, ‹запаліт› “zapality (œun/ona/ono)”, ‹ліпіна› “lipa”, ‹ква́сіті› “quasiti”, ‹купі́ті› “coupiti” tc.