Форма наростків у словах «язичество, язичеський» українські? Чи може форма -чество, -чеський бути питомою, чи все-таки там мало би виникнути «язицтво, язицький»? Бо у давньоруській язычьскъ (> языческ),
язычьскый (> язычский), тобто «язицький» точно питоме, а «язический» може бути питомим тільки в усіченому вигляді «язическ», як за зразком ясен (ясний)?
https://archive.org/details/Chernykh-IESRJa/Chernykh-IESRJa-2/page/468/mode/2up
> може форма -чество, -чеський бути питомa
Niyac, ta i nie ceomou. Rodove pràvilo e oge silno e ino drougoe * u ci *y sliedomy za * u ci *y lieceatchi izcladui yz prava na lievo, he na pr., u ‹pysu› e ‹y› drougoe, tomou → ‹pes›, a u ‹pysa› e ‹y› pervche, tomou → ‹p∅sa = psa›, u ‹gynyçu› e, yz prava na lievo, ‹u› pervche, tomou → /∅/, ‹y› u ‹ny› drougoe, tomou → ‹ne›, a ‹y› u ‹gy› opeaty pervche, i tomou → /∅/ — otge → ‹gyneç›, a u ‹gynyça›, e ‹y› u ‹ny› pervche, tomou → /∅/, olni ‹y› u ‹gy› drougo, i tomou → ‹ge› — otge: ‹gença›. I toho, u ‹eazuicystvo› ci ‹eazuicyscuy› e ‹y› u ‹cy› pervche yz * u ci * y, a tomou dasty ino /∅/: |•t͡ʃᵊstwo| → /•t͡ʃstwo/ → *[•t͡ɕsʲtwo] => [•t͡stwo].
> Бо у давньоруській язычьскъ ( → языческ), → язычьскый ( → язычский), тобто «язицький» точно питоме, а «язический» може бути питомим тільки в усіченому вигляді «язическ», як за зразком ясен (ясний)?
>
To xotiéte recti oge ‹e› e tam za tvarui bez ‹•uy›? Ci vierno ròzoumieiõ. Roupliva muisly. Prote, teagyco e cazati nuinie, atge pitimui tvarui na ‹•yscu› (ne na ‹•yscuy›) e dauno goubleno. Tvarui na ‹•sc› u iménax miest, he otó ‹Lõçsc›, ‹Lõgansc›, ‹Pinsc›, ‹Miensc› tc., ne prauleaty za docaz pro zaxovagne -yscu he /•sk/, ponevagy sõty utorinnui œd tvarœu miestna padeja, ceastoho pri iménax miest. Isce he docaz oge /sk/ u six iménax ne e preamo yz ‹-yscu› e oge inacye bui zamiesty Lõçsc boulo †Lõcesc. A prote, pèunui oucazœucui teacnõty oge i †Lõcesc bui ne boulo.
Xotcha i tvarui iz ‹•ескъ› u iménax miest tacui sõty viedomui yz pameatoc, pœd puitagnemy e yix poxodgeige, darma pœd “crilnuimy” imeamy “d.-rous.”. Gœdno znamenati oge inde, mimo -yscu primét, ‹-scu› ta ‹-zgu› e u rous. m. dalo ‹-soc› ta ‹-zoc›, por. i ‹mozgu› → ‹mozoc, mœzoc›, ‹ròzgu› → ‹rœzoc›. Tuix pricladœu e gymenya i mogé cto vidieti tó he vuipadcovœsty, ta uzslœunuy ròzvitoc mogemo vidieti i u -isku → ‹•isek› u rod. mn. u ceix. m., por.: * glendiskun → ‹hledisek› (ne †‹hledisk›) pri * glendisko → ‹hledisko›, i tacoge he u rous.: * mozgu → ‹mozek›. Pro mene, za docaz -yscu → /s+golósen+k/ (a ne → /e+sk/) pravity i niemeçsoe pritòceigne slovianscoho Lipyscu u ‹Leipzig›. Tacuy tvar bui boulo legche ròzoumieti pripoustiuchi promeidjnuy tvar * Lipsec ← Lipyscu na tlie ynui slovianscui móuvui.