ЕСУМ "бізон" (1 т. 194 ст.):
З фран. bison ("зубр; тур, дикий віл") <— лат. bisōn (bisōnt-) ("дикий віл, тур").
Зводиться або до грец. βισων, або до пра-герм. *wisundz.
Пізніше в 17-му столітті перевжите для північноамериканських бізонів. Такий ужиток, мабуть, з англ. bison.
Тобто "зубер американський".
"Зубір" у Желехівського в 1 т. 317 ст., але вже в тямі "дикий кабар, вепер" (із посиланням на Осипа Федьковича з Буковини). На жаль, не ясно як саме це слово звучить/пишеться в непрямих відмінках, чи "зубіра", чи "зубера".
зубép / zubér / zybép
Хай буде у них бізон, у нас зубр. Навіщо збіднювати мову?
У них? Дійсно, най у "них" буде "bison", а в нас — "зубер".
Та у нас і так є зубр 🤦♂️
Бізон та зубер дуже близькі родичі. Англійською на нашого зубра кажуть "European bison" ("європейський бізон"), або "wisent" (з німецької; має таку ж етимологію, як "bison"), а на північноамериканського кажуть, або просто "bison", або "American bison" (чи помилково "buffalo"). Іспанською також, на приклад, на цілу групу кажуть "bison", а на два види кажуть "bisonte americano" та "bisonte europeo". Тому чому нам не можна кликати ту тварину по-своєму? Де саме тута є збіднення мови?
У нас, наприклад, є олія і є масло. Може, викинемо олію і буде у нас як у москалів: масло тваринне і масло рослинне?
Так само й тут. Навіщо писати зубр американський, якщо можна просто — бізон
Це ви спитайте зоологів, котрі нашого зубра кличуть "європейський бізон". Оце збіднення мови. Мова не йде про викидання питомих слів (і давніх), як ваш приклад із маслом та олією, а про викидання чужого слова.