ЧО́ТКИ, ток, мн., церк. Шнурок з нанизаним на нього дерев'яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних молитов або поклонів під час молитви, вживаний перев. серед католиків і буддистів. Він довго блукав по селах на Україні, продавав кипарисові хрестики, образки й чотки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 363); Вгледівши його кремезну бородату постать та в руках важкі бірюзові чотки, правовірні віддають належну йому пошану (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 137); * У порівняннях. Суворих слів, холодних і шорстких, Перебираю низку, ніби чотки, І одкидаю твердо з-поміж них Усе легке, все ніжне і солодке (Максим Рильський, I, 1960, 254); Наче рідко нанизані чотки, чорніли журавлі в лускатих хмаринках (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3).
Перебирати чотки — пересувати кульки з одного боку шнурка на інший або брати один за одним вузлики, відлічуючи молитви або поклони. Звернувши очі вгору, Перебирають чотки І ждуть [буддисти], аж з кипариса Впаде той лист солодкий (Іван Франко, XI, 1952, 82);

Протестанти, здається, так на них і кажуть

ве́рвиця r2u.org.ua: вервиця

ве́рвичка r2u.org.ua: вервичка*