Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Личкови́й, -а́, -е́. 1) О матеріяхъ: имѣющій лицо съ двухъ сторонъ. Лубен. у.
2) О людяхъ: двуличный. Лубен. у.
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору
Личкови́й –
1) (о материях) имеющий лицо с двух сторон;
2) (о людях) двуличный.
• Личкува́ти – 1) маскировать, скрывать недостатки, прикрывать;
2) выглаживать;
3) подбирать
Але "книжне запозичення зі старослов'янської"
І за ним можна ще шукати, хоча може трохи змінюється відтінок 
r2u.org.ua: Лицем*р*
Чи треба цьому слову стаття? Мабуть поширений суржик, але досить у словник глянути r2u.org.ua: Двуличн*
Згоден на 100 %
В академічному є дволичний, але більше ніде, то сумніваюся. Хоча теоретично могло би бути
r2u.org.ua: Двуличн*