В українській мові, з огляду на умови формування й історичний розвиток, співвідносини з сусідніми народами тощо, закріпилися деякі власні екзоетноніми, деякі з них відійшли в минуле: волохи (румуни), арнаути (албанці), ставши іст. екзонімами, деяким, у рад. часи, в рамках росифікації, надавали зневажливого чи образливого відтінку: ляхи (поляки), мадяри (угорці), а деякі з них намагалися взагалі вилучити з укр. мови та замінити на слова, неукраїнського походження: москаль на (росіянин), жид на (єврей).

від гр ἔξω — зовні, поза, έθνος — плем'я, народ, ὄνομα — ім'я, назва

мскв. экзоэтноним