Коцюба — знаряддя у формі залізного прута перев. з дерев'яним держаком і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга.
Довгий металевий прут, розплесканий на кінці у формі ложки, для розмішування розтопленої сталі, чавуну в печі.
Приклад вживання
Гриць з тихим усміхом дивиться в огонь, держачи в руках коцюбу. (І. Франко).
Походження
запозичення з тюркських мов (пор. чаг. кöсäгӱ «тс.», каз. кöсöӳ «палиця, якою мішають вогонь», тур. küskü «залізний лом; вид кочерги», кирг. козо «кочерга», пов’язані з дтюрк. közägü «тс.», похідним від közä «помішувати»);
