Суто в меджах припущення, даю таке слово на тім поді, що слово "лиман" коли й спосуджене (див. путь у ділі "Походження", ↑), усе таки його своєнню могла сприяти прозорість знако- та звуковуз з тим же коренем *ley- у "лити" в руській мові; ба, й чепінь *-man, добрі відомий у руській мові (cõsman, laxman, dourman, glouxyman/glouxman тощо) є вузу руському ціло близьок, аж до міри, що – припускаю (!) – чуджість слова "лиман" бі чуто меншми. Усяко, тварослів тяклого грецького слова є тотожен питимому тварослову руському, з питомими й коренем *ley-, й чепенем *-man.
Судність сякого товкування даного слова лежить – про мене – в меті меншми мінити дане до перекладу слово частьми через щіґлість самої тями, яку воно значить, та на поді, що вунше є (в меджах здорового глузду – себо без псевдоетимологізації) ховати що в руській мові є, а не глядати мнійшу вину слово з мови кинути. Отоже, писаним више я ту не йду перечити грецьке джерело даного слова, але кажу йно на те, що легкість своєння того слово лежить у близькости/рідности його частин у площині тварослову та значення в самій руській мові.