ЗУСТРІЧА́ЮЧИЙ, чого, чол., перев. мн. Той, хто виходить назустріч кому-небудь, приймає, вітає когось на місці прибуття. Коли поїзд зупинився і з дверей виглянуло усміхнене личко Світлани Остапівни, ..група зустрічаючих кинулась до неї з галасом, сміхом і вітаннями (Юрій Яновський, II, 1954, 141); Пасажири оглядались довкола, очевидно, шукаючи в натовпі зустрічаючих знайомі обличчя (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 66).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 734.
