В рамках семіотичного підходу Ч. Пірса семіозис – це динамічний процес інтерпретації знака, єдино можливий спосіб його функціонування. Ідея семіозису виражає суть відношень між знаком і зовнішнім світом: об'єкт репрезентації існує, але він віддалений і недосяжний, будучи ніби “прихованим” у череді семіотичних медіацій.

гр. σημειόω «позначати» [< σημεῖον «мітка, знак» < σῆμα «мітка, знак» + -ῐον (підставн. сер. прикм. на -ιος «що належить до»)] + -ωσις (указує перехідний стан, дію) < -όω (утворює дієслова) + -σις (утворює абстрактні йменники або йменників дії, процесу чи результату)