Колись... давно .. оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник. На море дивлячись, він скандував напам'ять свого Гомера. (М. Драй-Хмара)
– Я Крейсер, я Крейсер, як мене чути? Як мене чути? – скандував біля рації Саша Сіверцев. (О. Гончар).

нім. skandieren, як і фр. scander «т.с.», походить від пізньолат. scando «піднімаюсь, вилізаю; скандую» (власне, «піднімаю та опускаю ногу для відбивання розміру»), спорідненого з гр. σϰάνδαλον «западня, пастка».