Сталагміт — натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді конусоподібного стовпчика, бурульки, гребінця, що виникає на дні підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок падіння й випаровування крапель води, насичених кальцитом.
Приклад вживання
У товстих віковічних шарах глини, щебеню, сталагмітів, якими покрите дно печер, археологи ще й тепер знаходять сліди перебування древньої людини (По заповідних місцях України, 1960, 159).
Походження
ЕСУМ (том V, ст. 393):
запозичення із західноєвропейських мов; н. Stalagmít, фр.англ. stalagmite походять від нлат. stalagmitēs, що виводиться від гр. σταλαγμός «краплина; струмінь», пов’язаного з дієсловом σταλάσσω «капаю, ллю краплинами».
Желехівський (том I, ст. 479): Stalagmit.