стан «тулуб, корпус, талія; верхня частина жіночої сорочки; стоянка; обставини; (іст.) адміністративно-поліцейський підрозділ; соціальна група; технічний пристрій; станок»

Споріднене з дінд. sthā́nam «місце, місцеперебування», ав. дперс. stāna- «стойка, місце, стійло», согд. *astān (’st’n) «місце», ōstān (’wst’n) «основа; поселення», перс. sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) у тур. Türkistan «Туркестан», р. укр. Туркеста́н, Таджикиста́н, ос. -ston «місце, вмістище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек; круп», astæw «поперек, талія», гр. δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор. δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані»), ἄστηνος «нещасливий», лат. *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-;
псл. stanъ, пов’язане з дієсловом stati «стати».

псл. statь, postatь, пов’язані з stati «стати»

Споріднені з лтс. stātis «стойка», ав. stāiti- «тс.; стояння, встановлення», дісл. stód «місце, стан», дінд. sthítiḥ, sthіtíḥ «стояння, перебування, стан», гр. στάσις «міцність, положення; стан», лат. statiō «стоянка»