Теракота — 1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина. 2. Неглазурований керамічний виріб з такої глини. // (збірн.) Вироби з цієї глини.

Деякі хліви пофарбовані теракотою майже під стріху (Олександр Довженко, III, 1960, 514); Для статуеток і скульптурних композицій малих форм застосовують неглазуровану глину — теракоту (Матеріали з етнографії.., 1956, 16); Композиції та рельєфи з фаянсу, теракоти, шамоту відзначаються багатством фантазії й вигадки, творчим переосмисленням традицій народного мистецтва (Мистецтво, 4, 1968, 40).
Особливо проявили себе ольвіополіти як майстри теракот.

← ital. terra "zemya, persty" cotta "pecena".

pran. terre cuite

• мистецтво
• технології
• культура