– О, певно, – відповів він і зігнувся саме в тій хвилині по її вахляр, котрий держав в руці і впустив на землю. (О. Кобилянська)
Меценас ізняв капелюх і, мов вахлярем, холодив ним спітніле лице. (І. Франко).
Походження
нвн. Facher «віяло» (давніше fechel) походить від слат. focāre «розпалювати, роздувати» (‹лат. focus «вогнище; жар, вогонь»), яке дало пізньосередньоверхньонімецьке fochen «дути» з похідним від нього ранньонововерхньонімецьким focher «знаряддя, яким роблять вітер»
+