Я тут читаю на Словотврі: “руською мовою”, “руський твар” тощо.
Чому цураєтесь писати: “український, українська”?
Хтось скаже, мовляв, так раніше називалась українська мова.
Агов! Люди! Сьогочас є наша держава – Україна, мова – українська, народ – українці.
Адже греки нині не називають себе румами як в середньовіччі, чи німці - тевтонами, французи - франками тощо. Треба жити сьогоденням, а не минульщиною. Бо пишете наче “руською мовою”, а голова повертається постійно на схід. Тому й не дивно, що з вас московізми (русизми, росіянізми) так і лізуть.
“Бо пишете наче “руською мовою”, а голова повертається постійно на схід. Тому й не дивно, що з вас московізми (русизми, росіянізми) так і лізуть.”
Коли від такого в Вас “голова на схід повертається”, то мабуть у Вас щось не те з головою…
Коли від такого в Вас “голова на схід повертається”, то мабуть у Вас щось не те з головою…
Погляньте у дзеркало.
Щось Ви мавпуєте декого…
Так, але, може, щось скажете по суті?
Щодо уникання, цурання називати українську мову українською.
Коли від такого в Вас “голова на схід повертається”, то мабуть у Вас щось не те з головою…
Погляньте у дзеркало.
Щось Ви мавпуєте декого…
Так, але, може, щось скажете по суті?
Щодо уникання, цурання називати українську мову українською.
Я не цураюся, просто використовую час од часу словосполуки з прикмітником “руський/руська”.
Є в нас одна особа, що цурається… Чому, лишається тільки догадуватися… Точно не від добра…
Сам я , звісно, ж проти цурання називати вкраїнську мову вкраїнською. Це має бути основна назва, руська як синонім.
Сам я , звісно, ж проти цурання називати вкраїнську мову вкраїнською. Це має бути основна назва, руська як синонім.
До речі, за чинним правописом правильно буде тільки – український/-а, а не вкраїнський/-а
