Трапилася мені така стаття
http://prosvit.in.ua/linguistics/grammatical-structure-of-ukrainian-language.html
Попри дещо шалений та “малоросійський” стиль, все ж цікаво стало, чи дійсно моск. (а ще й білоруська, як сказано в статті) пішла не від давньоруської, а штучно творена з русько-болгарського субстрату, та й чи східнослов’янська та давньоруська не те саме?
Це одна стаття.
https://youtu.be/1DV5apzfCF0?si=pegvNlhbQQeTiuqo
З 1:04:35 автор наводить деякі інші дослідження про східнослов’янські мови(хоча сама тема видива не про це).На жаль, посилань від не надав, але навряд чи всі ці уривки взяв з голови(та й с огляду на інші видива автора він би точно не поширював дурню)
Ні московська, ні білоруська не штучні мови. Якшо ми не хочемо, шоби московське псевдомовознавство далі виводило вкраїнську як штучну мову, говірку московської, чи спаплюжену великоруську, то ми самі маємо бути чесними до московської в мовознавчих питаннях. Ліпше не пхати ненависть до Московщини в мовознавчі висновки, бо якісної науки з того не буде.
https://youtu.be/1DV5apzfCF0?si=pegvNlhbQQeTiuqo
Подивився те видиво. Трохи згадаю за висновок у кінці про думки Шевельова. Шевелів, роблячи висновки про походження нашої мови, перш за все, спирався на історичну фонологію вкраїнської та порівнював її з московською та білоруською. Лексика, як згадав сам автор того видива, то є лише одна частина мови, з неї не можна робити цілісний висновок про історію розвитку мови. Білоруська та вкраїнська кілька століть спільно вживалися в одній державі, де польська була офіційною мовою. Не дивно шо нині лексично наші дві мові ближчі до польської (особливо білоруська), ніж московська, мовці котрої в тій спільній державі не жили. Фонетичні/фонологічні відмінності між говірками прамосковської, прабілоруської та правкраїнської помітні давно. Мені трохи муляє, коли вкраїнську та білоруську разом поєднюють в один кластер говірок, так звана “Ruthenian” мова. Я про поділ східнослов’янської мови на “північносхідну” (моск.) та “південнозахідну” (укр. і біл.) діялектні зони на 1:19:27. Хоча є зміст говорити про рутенську мову як писемну/літературну мову Речі Посполитої, така термінологія, як на мене, наводить на два хибні висновки: 1) московська мова давніша за вкраїнську та білоруську, бо відщепилася від східнослов’янської раніше за них, і 2) між нашою та білоруською мовами в добу Речі Посполитої була мала кількість відмінностей, і сучасні особливості розвинулися лише згодом.
Ні московська, ні білоруська не штучні мови.
Очевидно. Та тут радше йдеться про шалену кількість несистемних черпань з инших мов, через що ідентичність мови лишається хіба у строї речень. Звучання таке саме, письмо — “те саме руськими буквами”.
До речі, чи є особливості болгарської мови питомими для москвинської? Як от неповноголосся (голова - глава, предмет, представитель).
А вкраїнська має шалену кількість зичень з польської та німецької. Через таку зіницю можна вірити й у московську байку про штучну польсько-московську мову, яку виробили австріяки.
Повноголосся таки рідне для московської. Слова “глава” й самі вкраїнці не соромляться тулити замість “голова”.
А вкраїнська має шалену кількість зичень з польської та німецької. Через таку зіницю можна вірити й у московську байку про штучну польсько-московську мову, яку виробили австріяки.
Сучукрлітстандарт це зветься, тільки там австріяки на пару з леніном трудилися))
Повноголосся таки рідне для московської. Слова “глава” й самі вкраїнці не соромляться тулити замість “голова”.
В українській глава стало вживають лише у значенні “розділ книги”, але ніякий не главний, главенствуючий тощо. Так само з пред-, у нас є окремі слова черпані з моск. (представник, предмет), але у москвинів узагалі немає передчепу перед-, лише пред- (наскільки я знаю їхню мову).