Як показують історичні факти, а саме така робота М.Грушевського як “Хто такі українці і чого вони хочуть” (1917), а також Декларація про державний суверенитет України, українці це новостворена політична спільнота, яка включає до себе громадян України незалежно від їх етнічного походження. Ця спільнота вперше була проголошена, в 1917-му році як провінційна суб-ідентичність народу московського, а з 1991-го року почалося створення народу українського саме як окремого народу - населення України.
Таким чином все, що відноситься до України та українців має політичну, а не етнічну природу. А тому суто українським може називатися лише те, що прямо походить від України. Наприклад, “український біженець”, “українська футбольна збірна”, українська центральна рада тощо.
Але мова, традиції, творчість які виникли до 1917-го року не можуть бути українськими в жодному випадку.
Отже правильно казати: руська мова, руський борщ, руське козацтво, руські народні пісні. Вживати прикметник “український” в цих випадках буде некоректно, оскільки це буде привласненням надбань іншого народу, а саме народу русь.
За аналогією: португальска мова в Бразилії, іспанська мова в Мексиці, англійська та французька мови в Канаді.
Саме тому в сучасній Україні державна мова (відповідно до діючої Конституції) має називатися “руська мова” і в жодному випадку не може називатися “українською мовою”.