Коротко про стан української мови:
Скільки років до того, шоби сучасну вкраїнську можна було б’ об’єктивно визнати говіркою московської? 🤔
Коротко про стан української мови:
Скільки років до того, шоби сучасну вкраїнську можна було б’ об’єктивно визнати говіркою московської? 🤔
“Ну[,] загалом та, я пишу чимось схожим на желехівку, але в цьому випадку все одно пишу “ї” етимологічно. Я досі не визначився з письмом, тому бавлюся з кирилицею, шоби зрозуміти[,] як найкраще записувати переклади”.
Коротко про стан української мови.
@ Іван Крутий,
принаймні, цього разу більше-менше конструктивний коментар.
@ אלישע פרוש,
Поки маю ваш угляд. Теворетично, артикуляція /ч/ алофонно може бути ближчою до [t͡ʃʲ~t͡ɕ] (“м’яке ч”) у певних контекстах, на приклад, перед /к/, як у слові “річка”?
@ אלישע פרוש,
Поки маю ваш угляд. Теворетично, артикуляція /ч/ алофонно може бути ближчою до [~t͡ɕ] (“м’яке ч”) у певних контекстах, на приклад, перед /к/, як у слові “річка”?
“Meagco ч” i e [t͡ʃ], tuerdo bo e [t͡ʂ], a [t͡ɕ] e ‹ц+ь/я/ю/і/ьо›.
A cyto ménite sim: “‹Поки маю ваш угляд›”?
Ні, я не згоден. Для мене [t͡ʃ] є звичайна “ч”, ретрофлексове [t͡ʂ] є твердим, а [t͡ɕ] є м’яким. Я чув у мовців вимову “ч” у слові “річка” як [t͡ɕ], тому й гадаю, чи то може бути простим наслідком коартикуляції перед наступним “к”, схоже як “с” у суфіксі “-ск-” (н.пр. “руський/русский”) може вимовлятися як [-ʃʲ~ɕ-] (принаймні, я так чув).
“[t͡ɕ] e ‹ц+ь/я/ю/і/ьо›”
Ви за такі слова, як “кравчиня” (кравець + -иня)?
Поки маю ваш угляд — while I have your attention; while we’re at it.
Як приклад, на осідку Forvo користач oveka ( https://forvo.com/user/oveka/ ) вимовляє слово “річка” ( https://forvo.com/word/річка/#uk ) саме так, хоча в інших словах вимова в нього ближча до [t͡ʃ], тоді як в інших прикладах, зокрема в користача ablok, чутно ретрофлексне [t͡ʂ]. Я ше поки вчуся добре чути звуки, але такі ось звуки в них чую. Користач oveka очевидно рідний мовець, з голосу явно, шо людина старша, а серед інших прикладіч чітко чутну добру питому вимову. Вимову інших слів можете почути на сторінці того користача.
Ні, я не згоден. Для мене [t͡ʃ] є звичайна “ч”, ретрофлексове [t͡ʂ] є твердим, а [t͡ɕ] є м’яким. Я чув у мовців вимову “ч” у слові “річка” як [t͡ɕ], тому й гадаю, чи то може бути простим наслідком коартикуляції перед наступним “к”, схоже як “с” у суфіксі “-ск-” (н.пр. “руський/русский”) може вимовлятися як [-ʃʲ~ɕ-] (принаймні, я так чув).
Поки маю ваш угляд — while I have your attention; while we’re at it.
“Tuerd ч” e zagnõt [t͡ʂ], a [t͡ʃ] e “meagoc ч”, a [t͡ɕ] e “xepeliau (meagoc) ц”.
“[t͡ɕ] e ‹ц+ь/я/ю/і/ьо›”
Ви за такі слова, як “кравчиня” (кравець + -иня)?
Ni, he: ‹méseaç, zayeaç, -eç, -ica› ci ‹cé-› u ‹céditi, cél, céna›.
А, ви про це? Дійсно, вимова з [t͡ɕ]? Я такої не маю й не чую в інших.
А, ви про це? Дійсно, вимова з [t͡ɕ]? Я такої не маю й не чую в інших.
Za O. Iscêncom e taca uimóuva ‹ç, c› pitima naddnéstreanscomou ta sõmeigynœum govorœum (O. Iscênco, Inventary zuõcœu u dialectax : Do problemui uitocœu oucrayinscoyui móuvui, 104). Pro tacõ uimóuvõ yaco pitimõ pœuldenno-zaxœudnœum govorœum pisa i Xeveleû, bòroneatyi yõ proti tuerdyeiny pro, bõdy simy, leadscuy upluiv, ta ne pameataiõ nuiné imea toho ceòlônca.