Ой, хто б тільки не розкривав пельку проти “совітського” СУМу. Але, попри засилля в ньому деяких московізмів, більшовистських цитат (час був такий), стільки там можна відшукати старих питомих (до речі, це слово теж є) слів, хоч і з “приліпками” діалектне, розмовне, застаріле.
Ось, наприклад, гарне наше слово — звиняти, звиняйте — замість польського суржику — дарувати, даруйте, перепрошувати, перепрошую.
ЗВИНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗВИНИТИ, ню, ниш, док., розм.
-
неперех., перев. наказ. сп. Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. [Цуцик:] Дурний Бровко! Не розумієш, — Звиняй, що так кажу, — Я те роблю, чого ти не зумієш (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 116); [Іван:] За що ж ви гніваєтесь на мене, паничу? Звиніть, будь ласка, мені вже цей раз (Марко Кропивницький, I, 1958, 67); — На святу книгу сісти… Як же це ти?.. — Та я не бачив. Звиніть, діду… (Іван Микитенко, II, 1957, 29).
-
перех., рідко, чим. Виправдовувати чиїсь вчинки, поведінку чим-небудь. Дехто звиняв мене тим, що важкі обставини життя, конечність заробітку спонукувала мене кидатися на різні поля (Іван Франко, I, 1955, 31).
-
неперех., тільки наказ. сп., у знач. вставн. сл. Уживається: а) для вираження протесту, незгоди з ким-, чим-небудь. — Багато ти своєму недоліткові дозволяєш! Любовні шури-мури в ефірі розводить! Звиняй! Засмічувати ефір нікому не дозволимо! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107); б) при введенні в мову не бажаних для кого-небудь слів. — Хіба не ми з Олександром з останнього грошика та кошика тягнулись, щоб ти учителем став і щоб, звиняй, твої руки не тхнули гноєм? (Михайло Стельмах, II, 1962, 75).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 472.
Як бачимо, це слово точно не московізм, не калька, бо вживалося, як на Сході, так і на Заході.
Ось, між иншим, приклад зі словників Грінченка:
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Звиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Вибачати. На те просили, що в ріт носили, — звиняйте. Ном. № 12085.
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору
Звиня́ти, -ня́ю, -єш, гл.*3вині́ть за сло́во, на сло́ві. Извините за выражение. Хот. у. Нік