- Любов перед словоформами із заходу України
На це питання надихнув мене Романів допис, у якому він подав статтю, що звалася “Говори як гуцул – 10 слів, які збагатять вашу мову”, котра натякала, що західні форми – найукраїнськіші. Я й собі згадав, як сучасний українець розмовляючи вкраїнською віддасть наприклад перевагу зворотові “попри” перед “хоч”, “дарма, що”, “всупереч”, “навкір” чи “наперекір”, і це коли слово має геть інше значення в більшості говірок. Це тільки один з прикладів.
Дуже свербить питання – чому? З чого це пішло? І головне, чому після десятиліттів радянського лінгвоциду ми виртаємось не до більшості відомих СОБОРНИХ форм, а до ВУЗЬКОГОВІРКОВИХ? Чому наддніпрянські слова та явища скидаються більшості як “простацькі” чи навіть “суржикові”?
Та ото вічне “несприйняття” один одного. Західники часто називають наддніпрянські явища “суржиком”(найчастіше московським), думаючи, що вони взірець української мови; а наддніпрянці називають західні явища “польським суржиком”.І ніхто не може просто погодитися, що обі частини зазнавали впливів, просто від різних мов, і це цілковито нормально, бо вони вибору часто й не мали.
Можливо, що змі, що багато медійних осіб і філологів намагаються віддалитися від московської мови, неначе якась “захисна” реакція.Одначе вона просто руйнує мову для нас, вичищаючи явища, рідні багатьом(і які не завжди з’явилися через чужі впливи).
Мабуть, слід було би просто розуміти, що обі частини зазнавали різних впливів; так, на Наддніпрянщину впливала московська мова, бо цього неможливо уникнути, коли ви буквально живите в одній країні.Із заходом так само: впливала на нього польська мова(з тих самих причин).Либонь, спочатку треба відштовхуватись від цього, й потім, розібравши купу слів, дивитися хто, де, як і в яких кількостях їх вживає.А так, поки наші ЗМІ будуть робити подібні до названих паном Романом статті, ця “війна” не закінчиться ніколи
Та ото вічне “несприйняття” один одного. Західники часто називають наддніпрянські явища “суржиком”(найчастіше московським), думаючи, що вони взірець української мови; а наддніпрянці називають західні явища “польським суржиком”.І ніхто не може просто погодитися, що обі частини зазнавали впливів, просто від різних мов, і це цілковито нормально, бо вони вибору часто й не мали.
Можливо, що змі, що багато медійних осіб і філологів намагаються віддалитися від московської мови, неначе якась “захисна” реакція.Одначе вона просто руйнує мову для нас, вичищаючи явища, рідні багатьом(і які не завжди з’явилися через чужі впливи).
Мабуть, слід було би просто розуміти, що обі частини зазнавали різних впливів; так, на Наддніпрянщину впливала московська мова, бо цього неможливо уникнути, коли ви буквально живите в одній країні.Із заходом так само: впливала на нього польська мова(з тих самих причин).Либонь, спочатку треба відштовхуватись від цього, й потім, розібравши купу слів, дивитися хто, де, як і в яких кількостях їх вживає.А так, поки наші ЗМІ будуть робити подібні до названих паном Романом статті, ця “війна” не закінчиться ніколи
Загалом ви відповіли на більішсть питаннів. Та зостається той приклад із “попри - хоч, дарма що”. Ні один із соборних відповідників не нагадує найчастіше вживані московські слова з синонімічного ряду до “несмотря на”, але чомусь їх усе одно цураються. Я думав, що ресентимент шириться тільки на форми, що безпосередньо нагадують московські, а не на мову, що містить ті форми?
Та ото вічне “несприйняття” один одного. Західники часто називають наддніпрянські явища “суржиком”(найчастіше московським), думаючи, що вони взірець української мови; а наддніпрянці називають західні явища “польським суржиком”.І ніхто не може просто погодитися, що обі частини зазнавали впливів, просто від різних мов, і це цілковито нормально, бо вони вибору часто й не мали.
Можливо, що змі, що багато медійних осіб і філологів намагаються віддалитися від московської мови, неначе якась “захисна” реакція.Одначе вона просто руйнує мову для нас, вичищаючи явища, рідні багатьом(і які не завжди з’явилися через чужі впливи).
Мабуть, слід було би просто розуміти, що обі частини зазнавали різних впливів; так, на Наддніпрянщину впливала московська мова, бо цього неможливо уникнути, коли ви буквально живите в одній країні.Із заходом так само: впливала на нього польська мова(з тих самих причин).Либонь, спочатку треба відштовхуватись від цього, й потім, розібравши купу слів, дивитися хто, де, як і в яких кількостях їх вживає.А так, поки наші ЗМІ будуть робити подібні до названих паном Романом статті, ця “війна” не закінчиться ніколи
Загалом ви відповіли на більішсть питаннів. Та зостається той приклад із “попри - хоч, дарма що”. Ні один із соборних відповідників не нагадує найчастіше вживані московські слова з синонімічного ряду до “несмотря на”, але чомусь їх усе одно цураються. Я думав, що ресентимент шириться тільки на форми, що безпосередньо нагадують московські, а не на мову, що містить ті форми?
Не знаю, чи це ті відповіді, які вам потрібні, бо я просто сказав те, що бачу останнім часом.
Ось тут, далебі, я теж не знаю, чого користуються здебільшого формою “попри”.І гаразд, якби ще воно просто вживалося зі значенням “наперекір чомусь”, але ж ні, вони вживається найчастіше з усіх них.Принаймні слово “наперекір” ще можна пояснити тим, що воно схоже на московське слово.Але чому інші слова такі рідкісні(особливо для преси) я гадки не маю.Я “дарма, що” і “всупереч” уже давно не чув.
Усе просто: #абинеякумоскалів. Я вже писав про таке: https://slovotvir.org.ua/toloka/kharashchi/nebazhani-slova.
“Я вже давно замислився над існуванням так би мовити “небажаних слів”, які є нашими питомими, але з деяких причин вважаються “небажаними”. Наприклад, такі, що помилково вважаються суржиком(східний мовний звичай) (“ждати”, “держати”), причому деякі відмирають через “правила” (“гОрод”=”місто”, “мукА”=”борошно”, “бистрий”=”хуткий”=”скорий”=”швидкий”), “вилка”=”виделка”, “гвіздок”, “решітка”, “котел”, “строїти”, “оружжя”. Більше того, уже й “спасибі” подекуди вважається калькою з кацапської!
На жаль, давні погляди #Абинеякумоскалів призвели до заміщення своїх слів чужими.
Хто знає, чи існують подібні “небажані слова” в інших мовах? Що думаєте взагалі про це?”
Це намагання віддалитися від кацапської будь-що без розуміння діла. Західна Україна пізніше була загарбана москалями, яких сприймають, авжеж, як ворогів, на відміну від поляків, що не вороги нам так уже давно. Інша мова (кацапська) значно поширеніша таки на Сході, тому її слова, говірки видаються менш “значущими”
Та ото вічне “несприйняття” один одного. Західники часто називають наддніпрянські явища “суржиком”(найчастіше московським), думаючи, що вони взірець української мови; а наддніпрянці називають західні явища “польським суржиком”.І ніхто не може просто погодитися, що обі частини зазнавали впливів, просто від різних мов, і це цілковито нормально, бо вони вибору часто й не мали.
Можливо, що змі, що багато медійних осіб і філологів намагаються віддалитися від московської мови, неначе якась “захисна” реакція.Одначе вона просто руйнує мову для нас, вичищаючи явища, рідні багатьом(і які не завжди з’явилися через чужі впливи).
Мабуть, слід було би просто розуміти, що обі частини зазнавали різних впливів; так, на Наддніпрянщину впливала московська мова, бо цього неможливо уникнути, коли ви буквально живите в одній країні.Із заходом так само: впливала на нього польська мова(з тих самих причин).Либонь, спочатку треба відштовхуватись від цього, й потім, розібравши купу слів, дивитися хто, де, як і в яких кількостях їх вживає.А так, поки наші ЗМІ будуть робити подібні до названих паном Романом статті, ця “війна” не закінчиться ніколи
Загалом ви відповіли на більішсть питаннів. Та зостається той приклад із “попри - хоч, дарма що”. Ні один із соборних відповідників не нагадує найчастіше вживані московські слова з синонімічного ряду до “несмотря на”, але чомусь їх усе одно цураються. Я думав, що ресентимент шириться тільки на форми, що безпосередньо нагадують московські, а не на мову, що містить ті форми?
Не знаю, чи це ті відповіді, які вам потрібні, бо я просто сказав те, що бачу останнім часом.
Ось тут, далебі, я теж не знаю, чого користуються здебільшого формою “попри”.І гаразд, якби ще воно просто вживалося зі значенням “наперекір чомусь”, але ж ні, вони вживається найчастіше з усіх них.Принаймні слово “наперекір” ще можна пояснити тим, що воно схоже на московське слово.Але чому інші слова такі рідкісні(особливо для преси) я гадки не маю.Я “дарма, що” і “всупереч” уже давно не чув.
Скоріше або наслідок загальної любові до західних слів (реакція на московську + НЕсвідомість), або дія якраз тої так званої “галицької інтелігенції”. Якщо вірити Русиновим словам, то після хвиль гніту (де репресували й галицькі форми) в часи відлиг, галицька інтелігенція реактивно поширювала свої репресовані слова (згадаймо “аби” у значенні “щоб” та те “попри”, наявні в Реєстрі) (реакція на московську + свідомість. Те, чому робили це тільки галичани, можна пояснити тим, що вони зазнавали менше гніту й мали більше свобід, так сказати їхньої свідомості та духу не вбили, на відміну від підмосковських українців.
Усе просто: #абинеякумоскалів. Я вже писав про таке: https://slovotvir.org.ua/toloka/kharashchi/nebazhani-slova.
“Я вже давно замислився над існуванням так би мовити “небажаних слів”, які є нашими питомими, але з деяких причин вважаються “небажаними”. Наприклад, такі, що помилково вважаються суржиком(східний мовний звичай) (“ждати”, “держати”), причому деякі відмирають через “правила” (“гОрод”=”місто”, “мукА”=”борошно”, “бистрий”=”хуткий”=”скорий”=”швидкий”), “вилка”=”виделка”, “гвіздок”, “решітка”, “котел”, “строїти”, “оружжя”. Більше того, уже й “спасибі” подекуди вважається калькою з кацапської!
На жаль, давні погляди #Абинеякумоскалів призвели до заміщення своїх слів чужими.
Хто знає, чи існують подібні “небажані слова” в інших мовах? Що думаєте взагалі про це?”
Це намагання віддалитися від кацапської будь-що без розуміння діла. Західна Україна пізніше була загарбана москалями, яких сприймають, авжеж, як ворогів, на відміну від поляків, що не вороги нам так уже давно. Інша мова (кацапська) значно поширеніша таки на Сході, тому її слова, говірки видаються менш “значущими”
Я читав допис одного поляка на фейсбуці, котрий згадував, що після того, як Варшавський блок розвалився й Польща вийшла з-під совєцького впливу, там була хвиля декомунізації, з якою навіть доходило до того, що площу “Dworcowa” (Вокзальна, Двірцева) хотіли були перейменувати, бо думали, що то прізвище якогось москаля. Тепер поляки відмикують від конструкції “na Ukrainie”, кажучи “w Ukrainie”, хоча, гадаю, це не прямо щоб відмикнути від московської форми, а щоб не ображати нас.
Та ото вічне “несприйняття” один одного. Західники часто називають наддніпрянські явища “суржиком”(найчастіше московським), думаючи, що вони взірець української мови; а наддніпрянці називають західні явища “польським суржиком”.І ніхто не може просто погодитися, що обі частини зазнавали впливів, просто від різних мов, і це цілковито нормально, бо вони вибору часто й не мали.
Можливо, що змі, що багато медійних осіб і філологів намагаються віддалитися від московської мови, неначе якась “захисна” реакція.Одначе вона просто руйнує мову для нас, вичищаючи явища, рідні багатьом(і які не завжди з’явилися через чужі впливи).
Мабуть, слід було би просто розуміти, що обі частини зазнавали різних впливів; так, на Наддніпрянщину впливала московська мова, бо цього неможливо уникнути, коли ви буквально живите в одній країні.Із заходом так само: впливала на нього польська мова(з тих самих причин).Либонь, спочатку треба відштовхуватись від цього, й потім, розібравши купу слів, дивитися хто, де, як і в яких кількостях їх вживає.А так, поки наші ЗМІ будуть робити подібні до названих паном Романом статті, ця “війна” не закінчиться ніколи
Загалом ви відповіли на більішсть питаннів. Та зостається той приклад із “попри - хоч, дарма що”. Ні один із соборних відповідників не нагадує найчастіше вживані московські слова з синонімічного ряду до “несмотря на”, але чомусь їх усе одно цураються. Я думав, що ресентимент шириться тільки на форми, що безпосередньо нагадують московські, а не на мову, що містить ті форми?
Не знаю, чи це ті відповіді, які вам потрібні, бо я просто сказав те, що бачу останнім часом.
Ось тут, далебі, я теж не знаю, чого користуються здебільшого формою “попри”.І гаразд, якби ще воно просто вживалося зі значенням “наперекір чомусь”, але ж ні, вони вживається найчастіше з усіх них.Принаймні слово “наперекір” ще можна пояснити тим, що воно схоже на московське слово.Але чому інші слова такі рідкісні(особливо для преси) я гадки не маю.Я “дарма, що” і “всупереч” уже давно не чув.
Скоріше або наслідок загальної любові до західних слів (реакція на московську + НЕсвідомість), або дія якраз тої так званої “галицької інтелігенції”. Якщо вірити Русиновим словам, то після хвиль гніту (де репресували й галицькі форми) в часи відлиг, галицька інтелігенція реактивно поширювала свої репресовані слова (згадаймо “аби” у значенні “щоб” та те “попри”, наявні в Реєстрі) (реакція на московську + свідомість. Те, чому робили це тільки галичани, можна пояснити тим, що вони зазнавали менше гніту й мали більше свобід, так сказати їхньої свідомості та духу не вбили, на відміну від підмосковських українців.
Також я б зазначив, що коли теперішньому українцеві, що зростав з московською, хочеться розмовних, колоритних слів, то йому найлегше буде звернутися до західних говірок, які найкраще їх зберегли й їх уживають, ще тому, що в них ресентимент мало чого відсіє, на відміну від наддніпрянських говірок.
