Чи є прийнятною вимова “й” у деяких позиціях як фрикатив [ʝ], чи навіть глухий [ç]? Помітив за собою, шо в слові “йой” та дяких інших бува вимовляю обидві “й” як глухі фрикативи [ç], правда трохи відкритіші. А при напруженій вимові як дзвінкий [ʝ]? Мабуть, дзвінке [ʝ] при перебільшенні вимови (exaggeration) може бути прийнятним. Але глухий [ç], чи трохи нижчий [ç̞]? То є шось звичне, чи чисто наслідок якогось особистого сприйняття?
U póuné.
Файно! Дуже дякую за відповідь!
До речі, про [ɸ]. Чув у старших людей на видивах з Львівщини, Тернопільщини й північної Франківщини вимову “ф” саме як [ɸ], а то навіть і відкритіше. Дуже мало чомусь про це згадується, шо навіть чуже /f/ в деяких говірках знайшло собі вкраїнську вимову, яка відповідає вкраїнській фонології. А то вчать, шо /f/ це є лише [f].
А то вчать, шо /f/ це є лише [f].
Ta ni, “oucẽty” pro “ф” (cuiriliçeiõ!), cyto “для української мови чуже” blabla, ne pro “/f/” ta [f]”. Tô bui, oucẽty i xirẽty blõd pro “pisymẽ = zuõc”.
Та то ясно. Сумно шо така вимова зникає, а в сучасний час узагалі не згадується. Дуже природньо звучить [ɸ]. Сам стараюся користати саме таку вимову й вимовляється воно, хоч незвично мені, та набагато приємніше.
Чи є прийнятною вимова “й” у деяких позиціях як фрикатив [ʝ], чи навіть глухий [ç]? Помітив за собою, шо в слові “йой” та дяких інших бува вимовляю обидві “й” як глухі фрикативи [ç], правда трохи відкритіші. А при напруженій вимові як дзвінкий [ʝ]? Мабуть, дзвінке [ʝ] при перебільшенні вимови (exaggeration) може бути прийнятним. Але глухий [ç], чи трохи нижчий [ç̞]? То є шось звичне, чи чисто наслідок якогось особистого сприйняття?
Як на мене, цілком правильно: [ʝ] є приголосним, як перша Й у слові “Йой”. [j] є напівголосним(напівприголоним, якщо хочете. Байдуже), як друга Й у слові “йоЙ”. На мою думку це природно, оскільки перед голосним варто очікувати саме приголосний(іде протиставлення), а не напівголосний звук