ЗАГАЛЬНИЙ ЧАТ

За стандарт він хоче взять закарпатську вимову, де подекуди збережено різницю ѧ - а, ѫ - у, ъ - о, ь - е, і - о_ъ/о_ь - е_ь - е_ъ, и - ꙑ. Його правопис, наскілко я розумію, не єтимологичний, а відбива цю різницю на письмі. Ще він хоче вернуть двоїну повністю, з усіми відмінками. Також простий минулий час, невизначені прикмітники / дієприкмітники, спорудити артиклі визначеності й невизначеності. 

За стандарт він хоче взять закарпатську вимову, де подекуди збережено різницю ѧ - а, ѫ - у, ъ - о, ь - е, і - о_ъ/о_ь - е_ь - е_ъ, и - ꙑ. Його правопис, наскілко я розумію, не єтимологичний, а відбива цю різницю на письмі. Ще він хоче вернуть двоїну повністю, з усіми відмінками. Також простий минулий час, невизначені прикмітники / дієприкмітники, спорудити артиклі визначеності й невизначеності. 

Зрозуміло, дякую

Ви так і не відповіли: чому ви проти говіркової вариятивности в правописі?

Бо за те значно ліпше мать місцеві правописи. А державна норма одна, нею мають писать закони, документи й усяке таке. 

Зрозуміло, дякую

Та нехтуючи все те, таки справді дуже добре він пропрацював свій проєхт. 

Бо за те значно ліпше мать місцеві правописи. А державна норма одна, нею мають писать закони, документи й усяке таке. 

А проти g=ґ в іменах що маєте?

Бо в нас ґ є просто алофон к. 

Годжуся з користувачем Друга Путь (імени не знаю) – надто богато подано тут серед правописних змін такого, що сей правопис не має прописувати.

Таки Ейнштейн, бо він був єврій і таке було його прізвище, а не німецьке Айнштайн

Айнштейн. 😇 Бо אײַנשטיין.

До річи, сподарю Другопуте, маєте свій правопис? Було б рупо почитати.

Годжуся з користувачем Друга Путь (імени не знаю) – надто богато подано тут серед правописних змін такого, що сей правопис не має прописувати.

Ну, коли прибрати суперечливі пункти, то виходить щось таке:

1. Усе чуже на -о відмінюємо так само, як і питоме. Наприклад: «Він у Торонті», «Йду з кіна», «Пане маєстре, заждіть!», «Хіба ви знайомі з тим кобальєром?», «Добродію Орланде, маєте хвильку?»
   «Незмінюваність їх руйнує відмінювання питомих українських іменників на -о (наприклад, неправильне „брати Сірко“, а треба „брати Сірки“).» (с)
2. М’які губні приголосні вилучити.
   мавпячий — мавп’ячий (бо то не чисте в, як у слові свято);
   дежавю — дежаву;
   пюпітр — пупитер;
   мюзикл — музикел
   гравюра — ритина;
   бязь — безь;
   пюре — м’ячка, пуре;
   Бєлгород — Білгород;
   Мюнхен — Монахів тощо
3. Грецьку тету унификовано передавати буквою т: ортография, аритметика, мит, митология, катедра, Атени, Демостен, маратон, дитирамб, логаритем, анатема. 
4. Сполуку ia передаємо як ия: генияльний, олимпияда, диялог, медия.
5. Сполуку iu передаємо як ию: премиюм, радиюс.
6. У загальних словах чужомовного походження й місцезвах букви ґ не вживаємо.
7. Букву h передаємо суто через г: гамбургер, готдог.
8. Нескладотворче ў в чужих словах передаємо буквою в. Так само, як пишемо дівчина, вимовляючи діўчина, маємо писати й авдиторія, авдієнція, кловн (блазень), авра (овій), автизм, вимовляючи на місці в гук ў. Те саме стосується й імен: Jon Snow — Джон Снов. Тоді такі назвища можна буде відмінювати й належним чином: не «Джоне Сноу!», а «Джоне Снове!».
9. Німецький двозвук ei передаємо як ай (яй): Альцгаймер, Кляйн, Гайне, райх, капельмайстер, гросмайстер, крайда, крайцер, маркшайдер, штрайкбрехер.
10. Зайвих приголосних в чужизмах позбуваємось: маштаб, бугалтер тощо.
11. Закінчення -ter, -der передаємо так, щоб у називному відмінкові не було збігу приголосних (як у слові майстер): Олександер, магистер, министер, педиятер, цилиндер. Поточне письмо призводить до немилозвучної вимови: мініСТР, циліНДР, моНСТР.
12. У географичних назвах подвоєння не пишемо: Андора, Калькута, Бон, Талин, Кани, Бесарабия, Брусель тощо.
13. Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний.
14. Чужий гук ɪ передаємо через и
15. Ягельське w перед голосними передаємо через в: Вайлд, Вайт, Велз, Витман, Виклеф, Вестминстер

Але треба розписати й дописати ще чимало чого

До річи, сподарю Другопуте, маєте свій правопис? Було б рупо почитати.

1. ити без наголосу ить
2. итися - итись
3. ить без наголосу е, по аналогії перехід у першу дієвідміну (уть) 
4. сидю, летю, возю, косю, носю, чистю, їздю
5. без дзекання: кукуруза, зеркало, звін, без джекання
6. ель → іль, енник → інник, ення → іння тощо
7. у р. в. імінників с. р. подовжіння зберігаємо
8. збережіння різниці між м’яким і з ятя та твердим і з інших жерел: рік rokъ та р’ік rěkъ
9. середнє л: білший, силний, вілний, спілний
10. чужі h, g тілко через г
11. чуже i через и
12. чуже /y/ через у: пуре, буро, турок
13. уставка голосних там, де виходють неродні вкраїнській мові сполуки приголосних, або випадіння приголосного: алгорифем, комунизем, цілиндер, триюм, неров
14. мнясо, здоровля (уставні приголосні) 

Та це не зовсім правопис, самі розумієте. 

 Грецьку тету унификовано передавати буквою

Чуже руському вуху. Нам рідніша “церковнослов’янська” адаптація, ніж ця. 

Не знаю щоправда чи писать м’яке і як Желехівський - через ї, або же вернуть писмня їть (ѣ)? Того я й не значу поки цю різницю на письмі. 

Чуже руському вуху. Нам рідніша “церковнослов’янська” адаптація, ніж ця. 

Ну, “етер” люд хутко підхопив. Коли вже в більшості слів тету передаємо як т, то слід це унификувати. Та й як уникаємо ф в инших словах, то чому б і тут того не робити?

Не знаю щоправда чи писать м’яке і як Желехівський - через ї, або же вернуть писмня їть (ѣ)? Того я й не значу поки цю різницю на письмі. 

Теж про це думав, але навіть до кінця не розумію, як саме треба вимовляти це тверде і, тож не згадував.

Ви не орієнтуйтесь на нинішній люд, бо то вже геть не те, що було. Це вже після Голодоморів, Рядянських Ізв’язів та всякого, не така мова, як була вона до.

Теж про це думав, але навіть до кінця не розумію, як саме треба вимовляти це тверде і, тож не згадував.

Як-як? Не помнякшуюючи д,т,з,с,р,л,н

Теж про це думав, але навіть до кінця не розумію, як саме треба вимовляти це тверде і, тож не згадував.

Як-як? Не помнякшуюючи д,т,з,с,р,л,н

Я хіба ди, ти, зи, си, ри, ли й ни так вимовлю

Його легко почуть у прикмітниках множини, оте тверде і. 

Я хіба ди, ти, зи, си, ри, ли й ни так вимовлю

То буде не те. Тут і лишається, а приголосний твердий. 

Я хіба ди, ти, зи, си, ри, ли й ни так вимовлю

То буде не те. Тут і лишається, а приголосний твердий. 

Отож. Тому й кажу, що не розумію

Послухайте записи на Ютубі. 

Його легко почуть у прикмітниках множини, оте тверде і. 

Ось вам ор’єнтир. 

Друга Путь, ви б краще нік змінили: “путь” як раз і є сміття в українській мові 🤣 

Не в образу написано, але се не сміття. <Путь> – споконвічне, вкраїнське.

*іє. *pеnt-~pont- > псл. pǫtь > *др. путь > укр. путь

Гадаю, одмовлятись од свого слова через те, що воно перегукується з московським – прояв нижчості. Московці таксамо мають його з *давньоруської. 

“путь” як раз і є сміття в українській мові

А от “Є” (з речіння) – се вже московсько-польське сміття, невдала *калька пол. jest і моск. является. Краще казати: <“путь” – як раз сміття в українській мові>