ЗАГАЛЬНИЙ ЧАТ

15 жовтня

Місцевий козак 15 жовт.

Late night chat на всі теми, які не мають окремої нитки і не вартують того :)

Місцевий козак 15 жовт.

Всім привіт. У мене питання щодо (1) виразу “я тобі дам!” і (2) слова “баба” у значенні жінки. Думаєте, варто створити окрему сторінку з перекладами для цих двох лексичних одиниць?

Друга Путь 15 жовт.

Нам треба не загалний чат (за хів повідомлінь треба десь гроші брать), а навпаки чистить “Словотвір” од сміття.

Місцевий козак 15 жовт.

“Попутний”? Українське? Словник “Мова - не калька” не рекомендує

Місцевий козак 15 жовт.

Друга Путь, ви б краще нік змінили: “путь” як раз і є сміття в українській мові 🤣

Друга Путь 15 жовт.

Так, попутній - московське. Баба (сленгове) є в московській (призро), західнослов’янських (до вабливої дівчини). У нас же баба це заміжня господарка (коли вона вже й діти завела).

Angel Seraphim 15 жовт.

> “Попутний”? Українське? Словник “Мова - не калька” не рекомендує

Цей словник вкрай неякісний, він не дивиться чи то питоме слово чи ні, він просто пропагує всякі слова що в сучасній українській не такі як у москвинській мові, новітні англійські запозичення вони також любо беруть щоби лише не так як у москалів

Місцевий козак 15 жовт.

Так, попутній - московське. Баба (сленгове) є в московській (призро), західнослов’янських (до вабливої дівчини). У нас же баба це заміжня господарка (коли вона вже й діти завела).

Уже цікаво, дякую!

Місцевий козак 15 жовт.

> “Попутний”? Українське? Словник “Мова - не калька” не рекомендує

Цей словник вкрай неякісний, він не дивиться чи то питоме слово чи ні, він просто пропагує всякі слова що в сучасній українській не такі як у москвинській мові, новітні англійські запозичення вони також любо беруть щоби лише не так як у москалів

На жаль я теж вимушений був зробити такий висновок, хоча окремі переклади непогані.

Місцевий козак 15 жовт.

“Бабло” та “м-даааа”

Євген Ковтуненко 15 жовт.

Витяг із Грінченкового “Словаря”:

Ба́ба, -би, ж. 1) Женщина, баба (нѣсколько пренебрежительно). Де баб сім, там торг зовсім. Ном. № 9805. В баби язик — як лопатень. Ном. № 9082. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. № 8663.

Місцевий козак 17 жовт.

Є ідея не наздоганяти, а навпаки, задавати мовотворчий темп. Чому би нам не давати назви речам, які її ще не мають? Наприклад, тумба під телевізор: як сказати одним словом? А це тим часом досить типова мебля, наприклад, у німецькій TV-Schrank, або в англ. - tv board.

Колияк 22 жовт.

Хтось знає, чому “одержіть” у словницях таврують просторічною відміною?

Друга Путь 22 жовт.

Таврують там що заманеться.

Колияк 25 жовт.

Написав список того, що хотів би видіти в наступній редакції правопису. Багато чого взяв зі старіших простирів тут. Щось революційне навряд чи знайдете, та все ж буду вдячний як дасте свій “відгук”.

На початку слова пишемо и: инший, инакший, инколи, иноді, иносе, ирод, ирій, имбир, индик, икавка, икання, искра, институт, ич, а також складник ино-.
IV відміну в родовім відмінкові вирівняно: теля — теляти, ім’я — імени, плем’я — племени тощо.
Двоїну повернено: дві руки і дві руці, два слова і дві слові.
Частку -ся однаково добре пишемо і разом з дієсловом, і окремо.
Прийменник од повернуто в усіх стилях.
Назви народів пишемо з великої: Німець, Швед, Українець.
Дієслова в третій особі однини теперішнього часу із закінченням -ить (-їть) можуть мати закінчення -е/-є, якщо наголос не падає на останній склад: носе, робе, баче, говоре, діле, косе, їзде, виде, просе тощо.
У відмінюванні р лишається твердим: лікар — лікаре, кобзар — кобзара, Ігор — Ігору.
Ждемо й чекаємо лише когось або чогось, а не на кого чи що.
Чуже
Усе чуже на -о відмінюємо так само, як і питоме. Наприклад: «Він у Торонті», «Йду з кіна», «Пане маєстре, заждіть!», «Хіба ви знайомі з тим кобальєром?», «Добродію Орланде, маєте хвильку?» «Незмінюваність їх руйнує відмінювання питомих українських іменників на -о (наприклад, неправильне „брати Сірко“, а треба „брати Сірки“).» (с)
М’які губні приголосні вилучаємо: мавпячий — мавп’ячий, дежавю — дежаву, пюпітр — п’юпітер, мюзикл — музикл (музикел), гравюра — ритина, бязь — безь, пюре — м’ячка, Бєлгород — Білгород, Совєтський Союз — Совітський Союз, Мюнхен — Монахів тощо.
Грецьку тету завсіди передаємо буквою т: ортографія, аритметика, міт, мітологія, катедра, Атени, Демостен, маратон, дитирамб, логаритм, анатема.
Сполуку ia передаємо як ія: геніяльний, олімпіяда, діялог, медія. Слово медія відмінюємо як инші слова на -ія: медії повідомили.
Сполуку iu передаємо як ію: тріюмф, преміюм, радіюс.
У загальних словах чужомовного походження й місцезвах літери ґ не вживаємо. G од H розрізняємо лише в іменах.
Букву h передаємо суто через г: гамбургер, готдог, гінді.
Нескладотворче ў в чужих словах передаємо буквою в. Так само, як пишемо дівчина, вимовляючи діўчина, маємо писати й авдиторія, авдієнція, кловн, авра, автизм, вимовляючи на місці в гук ў. Те саме стосується й імен: Jon Snow — Джон Снов. Тоді такі назвища можна буде відмінювати й належним чином: не «Джоне Сноу!», а «Джоне Снове!».
Німецький двозвук ei передаємо як ай (яй): Айнштайн, Альцгаймер, Кляйн, Гайне, райх, капельмайстер, гросмайстер, крайда, крайцер, маркшайдер, штрайкбрехер.
Зайвих приголосних в чужизмах позбуваємось: маштаб, бугалтер тощо.
Закінчення -ter, -der передаємо без збігу приголосних у називному відмінку: Олександер, магістер, міністер, педіятор, циліндер.
Слова сір, сер, гер мають кличний відмінок.
У власних назвах та іменах подвоєння не пишемо: Андора, Хокайдо, Калькута, Бон, Талін, Кани, Бесарабія, Брюсель.
Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний.
Пишемо Московщина, Москвин, москвинський, а не Росія (чи Московія), Росіяни, російський.
Пишемо Картвельщина, Картвел, картвельський, а не Грузія (чи Картвелія, Сакартвело), Грузини, грузинський.
Чужий гук ɪ у іменах передаємо через и: Стивен Кинг, Бил Гейтс, Мик Джагер

Друга Путь 25 жовт.

На початку слова пишемо и: инший, инакший, инколи, иноді, иносе, ирод, ирій, имбир, индик, икавка, икання, искра, институт, ич, а також складник ино-

Пишімо вже тоді всюди єтимологично и

Двоїну повернено: дві руки і дві руці, два слова і дві слові

Ні

Частку -ся однаково добре пишемо і разом з дієсловом, і окремо.

В офиційному правописі би не слід було мать вар’ятивність.

Прийменник од повернуто в усіх стилях.

То пишемо од чи від?

Назви народів пишемо з великої: Німець, Мадяр, Швед, Москаль, Українець.

Нащо? німець, угорець, свія́нин, москвин, українець = русин.

Дієслова в третій особі однини теперішнього часу із закінченням -ить (-їть) можуть мати закінчення -е/-є, якщо наголос не падає на останній склад: носе, робе, баче, говоре, діле, косе, їзде, виде, просе тощо.

Знову ж питання вар’ятивності.

У відмінюванні р лишається твердим: лікар — лікаре, кобзар — кобзара, Ігор — Ігору.

З чого би то?

Ждемо й чекаємо лише когось або чогось, а не на кого чи що.

Це геть не до правопису.

М’які губні приголосні вилучаємо: мавпячий — мавп’ячий, дежавю — дежаву, пюпітр — п’юпітер, мюзикл — музикл (музикел), гравюра — ритина, бязь — безь, пюре — м’ячка, Бєлгород — Білгород, Совєтський Союз — Совітський Союз, Мюнхен — Монахів тощо.

пупитер, музикел, гравура, безь, пуре, Білгород, Радянський Зв’яз (бо таки були вкраїнці-колаборанти, не забуваймо свою історию).

Грецьку тету завсіди передаємо буквою т: ортографія, аритметика, міт, мітологія, катедра, Атени, Демостен, маратон, дитирамб, логаритм, анатема.

Навпаки: орфография, арифметика, миф, мифология, кафедра, Афини, Демосфен, марафон, дифирамб, логарифем, анафема.

Сполуку ia передаємо як ія: геніяльний, олімпіяда, діялог, медія.

Слово медія відмінюємо як инші слова на -ія: медії повідомили.

ия

Медия це слово середнього роду множини.

Сполуку iu передаємо як ію: тріюмф, преміюм, радіюс.

ию. Триюм, триюмв-

У загальних словах чужомовного походження й місцезвах літери ґ не вживаємо. G од H розрізняємо лише в іменах.

Ніде не розрізняємо. Всюди г.

Букву h передаємо суто через г: гамбургер, готдог, гінді.

гинди.

Німецький двозвук ei передаємо як ай (яй): Айнштайн, Альцгаймер, Кляйн, Гайне, райх, капельмайстер, гросмайстер, крайда, крайцер, маркшайдер, штрайкбрехер.

Таки Ейнштейн, бо він був єврій і таке було його прізвище, а не німецьке Айнштайн.

магистер, министер, педиятер, цілиндер.

Слова сір, сер, гер мають кличний відмінок.

Сіре, сере.

У власних назвах та іменах подвоєння не пишемо: Андора, Хокайдо, Калькута, Бон, Талін, Кани, Бесарабія, Брюсель.

Гокайдо згідно з вашим же правилом. Ще Талин, Бесарабия, Брусель.

Пишемо Московщина, Москвин, москвинський, а не Росія (чи Московія), Росіяни, російський.
Пишемо Картвельщина, Картвел, картвельський, а не Грузія (чи Картвелія, Сакартвело), Грузини, грузинський.

І це не до правопису.

Стивен Кинг

Може Кин, Кинг-?

Колияк 25 жовт.

І од, і від. Після голосоної від.

А яка проблема в говірковій вариятивності? Чого забороняти люду казати “Шо ся робе?”, приміром?

Щодо народів:
«В нашій правописи принято здавна, що всі імена власні, до яких належать назви частей світа, країв, островів, гір, морей, рік, озер, міст, сіл, народів і осіб, пишуться великими початковими буквами, щоби відріжнити їх від инших імеників. Москалі, в яких правописи є багато неконсеквенцій, пишуть імена власні також великими буквами, з виїмкою імен народів, як: турки, поляки, русскіе… За ними йдуть деякі придніпрянські письменники. Та ми не маємо причини наслідувати Москалів і повинні писати: Німець, Мадяр, Швед, Москаль, Українець і т. д.» — Володимир Гнатюк

З того, що є така тяга серед говорів. Але тоді, певно, слід би всюди р твердою робить.

Навпаки: орфография, арифметика, миф, мифология, кафедра, Афини, Демосфен, марафон, дифирамб, логарифем, анафема.

Я не прихильник церковнослов’янської традиції. Слід би вже уніфікувати передачу тієї букви до чогось одного.

Ніде не розрізняємо. Всюди г.

Чому?

Сіре, сере.

Звісно, це й мав на увазі.

Гокайдо згідно з вашим же правилом. Ще Талин, Бесарабия, Брусель.

Так, слід було уточнити. Але товку застосовувати “правило” h=г до азійських мов я не виджу.

Може Кин, Кинг-?

Думаю, ліпше все ж Кинг. Кина буде легко переплутати з Kin

Друга Путь 25 жовт.

Я не прихильник церковнослов’янщини.

Тоді чого його зразу на латиницю не перейти, коли немила вона вам?

Але товку застосовувати “правило” h=г до азійських мов я не виджу.

Чого-то?

Бо g одповіда наше г, адже й раніше воно було проривне.

Сіре, сере

Що сіре? Хто, простіть, сере?

Думаю, ліпше все ж Кинг. Кина буде легко переплутати з Kin

Ну не знаю, якось тяжко вимолять нг у кінці слова

Друга Путь 25 жовт.

Після голосоної від.

Це буде штучне правило. Десь ідкають, а десь одкають по Вкраїні.

Колияк 25 жовт.

Після голосоної від.

Це буде штучне правило. Десь ідкають, а десь одкають по Вкраїні.

Ваша правда.

Колияк 25 жовт.

Тоді чого його зразу на латиницю не перейти, коли немила вона вам?

А я й не проти. Тілько то має бути перехід поміркований, який щось поліпшить. А не просто перейти аби перейти, як пропонує більшість.

Чого-то?

Не виджу подібности межи японським h і нашим г.

Що сіре? Хто, простіть, сере?

Було б добре ті слова викинути. Але коли вже вживають, то варто їм дати кличного, а йнакше й далі чутимемо щось на взір “Сер поліціянте”

Друга Путь 25 жовт.

А я й не проти. Тілько то має бути перехід поміркований, який щось поліпшить. А не просто перейти аби перейти, як пропонує більшість.

То до сподаря https://slovotvir.org.ua/users/---2. Я не дуже-то поділяю його радикализем, але латинку свою він дійсно пропрацював.

Друга Путь 25 жовт.

викинути. Але коли вже вживають, то варто їм дати кличного

Ні, таки їх викинуть та й годі.

Колияк 25 жовт.

викинути. Але коли вже вживають, то варто їм дати кличного

Ні, таки їх викинуть та й годі.

👍

Колияк 25 жовт.

То до сподаря https://slovotvir.org.ua/users/---2. Я не дуже-то поділяю його радикализем, але латинку свою він дійсно пропрацював.

Радикализем щодо чого?