Завжди думав, що корінь той самий що й у слова ледар, а тут натобі - ЕСУМ зве полонізмом. Але є й чеське lajdák, то чи дійсно це полонізм? У вас у селах це слово знають?
Завжди думав, що корінь той самий що й у слова ледар, а тут натобі - ЕСУМ зве полонізмом. Але є й чеське lajdák, то чи дійсно це полонізм? У вас у селах це слово знають?
На Стрийщині “Йой ти, лайдаку!” значить людину нідочого, ледащо
Спасибі, цікаво було довідатися. Якщо і в чехів є, і на західній Україні, і на східній, то чи такий це уже полонізм?
лит. laidõkas «розпусник, ледащо, п’яниця» та iн.
Є й така думка
лит. laidõkas «розпусник, ледащо, п’яниця» та iн.
Є й така думка
А як то поможе? Етимологія литовського laidõkas є невідома, точніше невідомо є про питоме походження сього слова в литовській.
Досить широко й докладно про походження того слова є тут: http://nase-rec.ujc.cas.cz/archiv.php?art=6152.
Тобто в тій статті найближче до розгадки припущення є походження від їдського (їдиш) לײַדיק /laydik/, співставимого з німецьким ledig (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Germanic/liþugaz). Але в тій статті далі є висловлено припущення з німецьким landern “übers Land streichen (вештатися)”. Такого твару я в німецькій мові найти не можу; є ländern та landen, і значення їх суть инші. Та й будь твар landern, фонетично твар lajd- від його виходить тяжко.
Версія їдського походження й фонетично, й семантично, й лінгвогеографічно є цілком переконлива.
І все ж, слід мати на увазі дуже великий пласт словянського походження слів у їдській мові.
Тут я хочу (обережно) дати альтернативну версію слов’янського походження сього слова; вона не мусить бути вірна.
З огляду на переконливо доведену етимологію форм *lagod- та *lad- у словах “лагодити, лагода”, “лад, ладити” тощо, як складення препозитивного *la-, займенникового походження (див. ЭССЯ XIV, 13: *lagoda), з коріньми, відповідно: *god- “гід, годити, …” та *d- “діти, дія, …”, припускаю, що в “лайдак” би могло бути те саме *la- + корінь *id- дієслова iti, id- “іти~йти”, з вихідним значенням *“ходити/йти якось так, всіляко”, й відповідно йменник, оформлений чепенем -ac (← *-a-k-o-s) з вихідним значенням *“той, хто/який іде/ходить якось так, всіляко, або десь там, кудись собі”.
Додатковим підтвердженням сьому припущенню би могла бути наявність ту чеській мові твару дієслова lajdat, де нема чепене *-a-k-o-s, якого слід було би чекати в разі відіменного творення дієслова, себо lajdák → lajdačit. Такий твар, lajdáčiť таки є в словацькій, але то нич не мінить, бо його постання з именника lajdák могло бути вторинне й пізніше. Авже, існують випадки й зворотнього творення, тож не слід відкидати й тут можливість виникнення твару lajdat у чеській через вторинне відкиненння -a-k-o-s а потім його уже від такого всіченого *lajd- → дієслово lajdat. І все таки, в слов’янських мовах є засвідчено переконливо питомого походження слова, зокрема як раз номінативи від корене *id- “іти” з експресивною семантикою “який десь собі ходить, вештається, блукає, ходить без діла” й под., напр. у тій же руській: galaida “галайда” ← *“gala-id-a, та zaida “зайда” ← *za-id-a.