Чому ми не забираємо своє?

Доктор Смалець

Пропоную додати розділ з умовною назвою “Репатріація українських слів”.

Якщо ми викидаємо різні ганебні запозичення з усіх інших (ворожих, дружніх і нейтральних😊) мов, то чому б не поцікавитись: а які слова інші народи запозичили у нас. Упевнений, що серед цих слів є такі, якими ми колись перестали користуватись з невідомих причин. Наша мова така багатюща синонімами, що добру половину з них ми могли не просто забути, але й повикидали зі словників. А хотілось би, щоб словниковий запас збільшувався, як у нормальних людей, а не навпаки.

Візьмемо, наприклад, москвинське слово “роща” (у значенні гай, діброва тощо). Що таке наше “ріще” (хмиз), як не роща, яка перестала рости і засохла? То куди ж ділась наша зелена роща?

Yuri Kovalenko

Є прадавнє українське слово РОЩ. Значення таке, що це нібито центр, чи основа, чи початок чогось, що гарно зростає і гарно впевнено росте. Звідси РІЩ і РОЩА - обидва українські слова. РОЩУ запозичили московити і використовують, як своє. Нормально. Колись вони дізнаються, що великий руссскій язик - це московський ізвод, київського ізводу штучної церковно-слов’янської мови.

אלישע פרוש

Візьмемо, наприклад, москвинське слово “роща” (у значенні гай, діброва тощо). Що таке наше “ріще” (хмиз), як не роща, яка перестала рости і засохла? То куди ж ділась наша зелена роща?

U rousscé e slovo ‹ròstya› /ˈrɒʃt͡ʃa/ iz prasloveanscoho *ord-t-y-a, cyto œdpovédaieity veatscomou ‹роща›, ta znacyeinïe ’ho u rousscé e œdménno: “rœust”. Znacyeinïe “lésoc” e ou seoho slova u rousscé iz veatscui, za SIRM (V, 125, statïa na ‹рости́›: »ро́ща “ріст”, “лісок” (з рос.)«). Tac, e u rousscé i ‹ròstyu› /rɒʃt͡ʃ/ u znacyeinïé “vegetation” (tamge). I poxodity ‹ròstya› œd déyeslova ‹ròssti› /rɔsˈtɪ/.

Slovo ge ‹rœuzgïe› /ˈryʃt͡ʃɜ, ˈrʉʃt͡ʃɜ, ˈrʏʃt͡ʃɜ, ˈryzt͡ʃɜ, ˈrʉzt͡ʃɜ, ˈrʏzt͡ʃɜ, ˈryʒd͡ʒʲɜ, ˈrʉʒd͡ʒʲɜ, ˈrʏʒd͡ʒʲɜ, ˈryzd͡ʒʲɜ, ˈrʉzd͡ʒʲɜ, ˈrʏzd͡ʒʲɜ, ˈryzɟɜ ~ ˈryzɟ̻ɜ, ˈrʉzɟɜ ~ ˈrʉzɟ̻ɜ, ˈrʏzɟɜ ~ ˈrʏzɟ̻ɜ/¹ e subœurna mnogina (← ôdnina niyaca rodou su ‹-ïe›, hi ‹vétïe› œd ‹véty›, ‹zeilïe› œd ‹zelo, zeily›, ‹builïe› œd ‹buily›, ‹boduilïe› œd ‹boduily›, ‹galõzïe› œd ‹galõzy›, ‹coreinïe› œd ‹coreiny›, ‹prõtïe› œd ‹prõt›) œd ‹rœuzga› /ˈryzkɑ, ˈryzgɑ, ˈrʏzkɑ, ˈrʏzgɑ/ (SIRM V, 93: ‹рі́зка›), iz prasloveanscoho *rozga, œd *rozg-/*rezg- “veazati, plesti”.


¹ — usi tœ tuari e œdtuoryeno iz pisanuix cuiriliçeiõ tuarœu: ‹рі́ща›, ‹ри́ще›, ‹рі́здтя›, ‹рі́зче›, ‹ру́жджя›, ‹ру́зджя› (vidyu SIRM V, 98: ‹рі́ща›)