Добридень, спільното! Я зненацька замислився: а чи не мало би бути чергувань у словах із передставками(протезами), наприклад, “розпалиВ Огонь” – “розпалилА Вогонь”, хоча б як субіжні правописні?
Добридень, спільното! Я зненацька замислився: а чи не мало би бути чергувань у словах із передставками(протезами), наприклад, “розпалиВ Огонь” – “розпалилА Вогонь”, хоча б як субіжні правописні?
Я гадаю, що так – щонайменше, в вимові.
Я гадаю, що так – щонайменше, в вимові.
Спасибі. А на письмі?
Чи має хтось джерела, де засвідчено таке саме чергування?
Radiõ citati Xeveliova Історична фонологія української мови, §34, a tòcynéixye, §34.5 — Протеза перед о (œd str. 572).
Ose, deyacui uiteagui œdtui:
« Таким чином, протетичний v перед о — це в ґрунті речі наддністрянське та надсянське говіркове явище, що заторкує також Підляшшя, західну частину Поділля й чималі шматки буковинсько-покутської, східнобойківської та східнолемківської діалектних зон; у розпорошених місцевостях і кількох анклавах воно спостерігається на Західному Поліссі, сягаючи на північ аж до Ясельди (хоча й не є характерним у цілому для цієї зони), а також у поодиноких селах центральної частини Закарпаття між Латорицею та Лабірцем. » ;
« На півночі та сході західна зона межує з обширами, де як перед наголошеним, так і перед ненаголошеним о вживається протетичний h:
гострий, горати. Вони сягають від Ясельди на півночі — за винятком району, розташованого навколо Берестя (та західніше), — аж до тієї
частини Буковини та Покуття, де немає протетичного V, проходячи через Волинь і Поділля й заторкуючи східногуцульські говірки (трохи західніше від Черемоша). Східна межа зони вимовляння А, якщо трохи спрощувати речі, проходить приблизно через Олевськ — Новоград-Волинський — Бердичів — Білу Церкву — Звенигородку — Первомайськ6. У поодиноких
словах звук h перед о віднаходиться на Підляшші та Посянні, а з другого боку — в середньонаддніпрянських, полтавських і степових говірках. То є явні наслідки зовнішнього впливу (в “чистому” вигляді або у зв’язку з міграціями людності), що поширювався з Волині та Поділля,
справжнього осереддя цієї інновації. » ;
« Жодна протеза не зачепила о на початку слова в решті говірок, тобто, з одного боку, в середньо- та східнополіських, а з другого — в карпатських (більшості лемківських, а також бойківських, гуцульських і закарпатських). Щодо цього вони являють собою типові периферійні
архаїчні зони. » ;
« З окресленої територіальної дистрибуції можна запостулювати таку картину історичного розвитку: поширення протетичного v мусило бути започатковане десь поблизу Львова, a h — на Волині та/або Поділлі. В обох цих зонах наголос на постання протези ніяк не впливав. Протеза найімовірніше мусила виникнути ще до відзискання Наддніпрянщини та теренів, розташованих на схід і південь від неї, але після розриву інтенсивних контактів із Закарпаттям; ба більше — різницю між зонами вимовляння vo- та ho- найлегше пояснити, припустивши, що ці два
процеси відбулися, коли між ними існував державний кордон. І справді, хоча й не збігаючись ідеально з польсько-литовським кордоном за станом до 1569 p., східна межа зони поширення vo- проходить стосовно нього паралельно й на невеликій відстані. Отже, можна заризикувати припущення, що поява обох типів протези припала на ранньосередньоукраїнську добу. » ;
« Протеза перед о- з’явилася, напевне, щонайперше в умовах
роззіву, коли попереднє слово закінчувалося на голосний […] Діалекти, що не знають протези, виробили інші способи уникнення роззіву. У лемківському діалекті це став твердий приступ перед голосними на початку слова. У північноукраїнському наріччі, особливо
на Східному Поліссі, розвинулася афереза, що заторкує ненаголошений звук о-, якщо попереднє слово закінчується на голосний: не’дчинйв, до’кна
(Чернігівщина). »
Na tlé useoho seoho e naisloveisnéixye (“найсловіснїше = найлогічніше”) na pisymé prodéu (“продїв = протезу”) ne œdguibati (“не відгибати = не відбивати, not to reflect”) uzagalé. Za pervê, rœuden (“ріден = native”) móuveç imeity vésti coli prodévou e bouti u slové a coli ni. Za drougê, ou móuçœu rœuznuix crayœu ci govorœu mogeity bouti rœuzen prodéu — ou decoho [wo-] a ou decoho [ɦo-], a ou decoho [ˀo-], a inde i [jo-]; tomou pisati abo lixye ‹во-› znacity œdrecti (“одречи ~ одректи ~ відречи ~ відректи = deny, negate”) govorui is [ɦo-], [ˀo-], [jo-], pisati usiõdui lixye ‹го-› znacity œdrecti govorui is [wo-], [ˀo-], [jo-] itd. Na pisymé e tóuc œdguibati lixye apherezõ — a tô znacomy apostropha.
Tac, pisanê: ‹na ozeré› mogeity bouti citano:
[nɐˈwozɛri ~ nɑ̝ˈwozɛri] — is [wo-] ;
[nɐˈɦozɛri] — is [ɦo-] ;
[nɐˀozɛri] — is [ˀo-] ;
‹pri ozeré› mogeity bouti citano:
[prɪˈwozɛri] — is [wo-] ;
[prɪˈɦozɛri] — is [ɦo-] ;
[prɪˈˀozɛri] — is [ˀo-] ;
[prɪˈjozɛri] — is [jo-] ;
‹o-› bez nagòlôsou — na pr. ‹na ozerax› mogeity bouti citano:
[nɐwˈzɛrɑx ~ nɑ̝wˈzɛrɑx] — /ɑ.o/ → [ɐw, ɑ̝w] ;
[nɐwoˈzɛrɑx ~ nɑ̝woˈzɛrɑx] — /ɑ.o/ → [ɐwo, ɑ̝wo] ;
[nɐɦoˈzɛrɑx] — /ɑ.o/ → [ɐɦo] ;
i ‹na’zerax› = [nɑˈzɛrɑx] — /ɑ.o/ → [ɑ∅].
ス
パ
ス
ー
ビ
ザ
ヴ
ァ
ー
ス
ヅ
ー
ム
ク
、
ツ
タ
ー
ツ
イ
ポ
ラ
ー
ヅ
。