Необхідність конкретних посилань на джерела

Невідомий користувач

Прошу користувачів осідку проєкту "Словотвір" робити конкретні посилання на джерела, щоб инші люди могли перевірити правдивість інформації в описі перекладу, слова чи коментарі. Вважаю некомпетентністю/лінню/неповагою до критичного мислення/часу/здоров'я инших користувачів осідку пояснення взору "У Вікіпедії", "В Грінченка", "В Желехівського", "У Павла Штепи", "Є в СУМ-11", "Див. ЕСУМ", "В Кобзарі", "В Енеїді" і т. д. Тому наполегливо прошу одразу давати гіперпосилання для читання/завантаження, якщо це онлайн-ресурс чи вказувати видання (якщо їх було більше 1-го), том (якщо це 2-х/багатотомне джерело) та сторінку паперового чи відсканованого джерела. Я не прошу оформляти джерела на взір списку літератури в рефератах/дипломних/дисертаціях/наукових журналах, а всього лиш дати посилання взору: https://r2u.org.ua/s?w=%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%BE&scope=all&dicts=all&highlight=on чи (ЕСУМ. Том 1. С. 455).
Наводжу наступні причини мого прохання/завваги:
1) Слова в розпізнаних електронних джерелах легко знайти через ctrl+F, але якщо це здебільшого нечасто вживані слова взору "химля", "хлюсняк", "холоші"…
2) Цілком явно, що слова, які починається на "А" вочевидь у 1-томі, а на "Я" в останньому кількатомного видання, але треба відкрити 1-3 файли, щоб знайти слова на літери, які містяться ближче до середини абетки, а якщо це 10-ти чи кількадесяттомне видання, то треба повідкривати навгад кілька файлів/завантажити їх та здебільшого самому перейменовувати згідно перших-останніх літер/слів у цих файлах-томах.
3) Більшість авторитетних джерел не має якісних онлайн-версій/ відсканованих електронно-розпізнаних копій, що не дозволяє в них використовувати автоматичний пошук, зокрема через ctrl+F.
4) Мені особисто легше шукати слово в паперовому форматі, ніж у відсканованому нерозпізнаному файлі з неактивним пошуком через ctrl+F, але більшість користувачів не мають змоги придбати/користуватися паперовими варіантами.
5) Електронні джерела в більшості форматах для електронних книг, які я бачив, зокрема і в "djvu" мають функцію автоматичного пошуку, бо в них є поле в яке можна уводити номер сторінки, що дозволяє знайти уведену сторінку набагато швидше (майже миттєво), ніж гортання цілого файлу.
На мою думку виняток можна зробити для прикладів живої мови, які безпосередньо чув автор допису з наведенням конкретної області та щонайменше району на взір "Косівський район Івано-Франківської області", але краще не цуратися й назвати конкретний населений пункт наприклад с. Старі Кути, бо часто навіть в одному районі одніє області можуть бути зони поширення і змішування 2-3 діялектів/говорів (наприклад покутського/гуцульського/бойківського/надністрянського) чи навіть проживати кілька субетносів/національностей (наприклад гуцули/лемки/румуни/угорці) приблизно в рівних співвідношеннях. На мою думку посилатися на розмовні приклади без словників можна й навіть необхідно, бо літературні джерела не в змозі охопити всю лексику українських діялектів, але бажано все таки спробувати знайти слово в діалектних та етимологічних словниках.
P. S. Більше інформації про корисні джерела та їх критика за цією ланкою: https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/slovnyky-chy-resursy-dlia-slovotvorennia