У словниках південно-західного наріччя є форми “ясньовий (від ясень, ясінь), ярцьовий (від ярець, ячмінь), ярьовати (від ярь, весна)” і так далі, ось це -ьов- сучасний суфікс з -ов (< псл. -ovъ і -ovati) зі збереженням м’якого знаку іменника чи старе -ев (< псл. -ev і -evati), що зазнало йокання?
У словниках південно-західного наріччя є форми “ясньовий (від ясень, ясінь), ярцьовий (від ярець, ячмінь), ярьовати (від ярь, весна)” і так далі, ось це -ьов- сучасний суфікс з -ов (< псл. -ovъ і -ovati) зі збереженням м’якого знаку іменника чи старе -ев (< псл. -ev і -evati), що зазнало йокання?
Перехід “е” в “о” після історично напівмняких приголосних, а особливо в ненаголошеному складі – звичайне явище в украйинських говірках. Деякі з цих змін потрапили до зразкової мови, а деякі – ні. Я гадаю, що йих не надібно галмувать.
Я гадаю, що не слід тут спішити. І до речі, -ть у гинфинитивах це таки явище білше південно-західне.
Ви помиляєтесь.
> Я гадаю, що не слід тут спішити. І до речі, -ть у гинфинитивах це таки явище білше південно-західне.
??
Я гадаю, що не слід тут спішити. І до речі, -ть у гинфинитивах це таки явище білше південно-західне.
Ви помиляєтесь.
Знову? 😬
> Я гадаю, що не слід тут спішити. І до речі, -ть у гинфинитивах це таки явище білше південно-західне.
??
Не слід спішити з тим, щоб усе заміняти евий на ьовий. А тут я й справді невірно визначив гареял -ть у гинфинитивах.
Єлисію, яка ваша думка щодо цього питання?