Часодармотратопроєкт №1: Язикатик
Добрий день усім любителям народного мовознавства! Мене звати Володимир XIX Подолянин-Часодармотрат і сьогодні я хочу показати одну цікаву ідею. Але перед цим хочу нагадати, що цей сайт — це серйозна платформа, на якій проходять важливі цікаві дослідження, тому я геть ніколи не жартую, жодного сарказму та іронії чи тим паче постіронії, завжди пишу тільки серйозно, всі мої коментарі серйозні, мої гілки на толоці підписані серйозними назвами й серйозним авторством. Я всього-на-всього хочу щирого активного обговорення моїх ідей (це точно не остання), тому я радий, що ми всі тут зібралися й можемо обмінюватися думками.
Отже, почнімо. Як ви знаєте (мабуть не варто навіть сильно пояснювати), калькування — це одна з найголовніших стратегій перекладу й адаптації чужослова. Звісно, до всього треба знати міру, й іноді проскакують зовсім недолугі покручі з російської чи англійської — але в історії запозичення понять кальки, безумовно, відіграли величезну роль. Тому розбиратися з етимологією слова, яке ви призвичаюєте, само собою, просто необхідно. Та й загалом саме слово, а також варіанти в різних мовах, дають ідеї, як можна його передати.
Але можна піти й далі й деякі учасники цього осідку іноді вже це роблять. Більшість мов, з якими ми взаємодіємо, належать до великої сім’ї індоєвропейських мов — що сучасні європейські, що класичні та ще багато інших. І через це, загалом кажучи, корені чужих мов мають відповідники спільного роду з близьким значенням в нас. Звісно, дуже багато різноманітного шуму сильно викривили таку спорідненість, але загалом пошук етимологічних відповідників, своєрідна реконструкція “як би це могло бути в українській (за їхніми лекалами)” — це цікава ідея, щонайменше як експеримент.
Але бракує ще одного мазка. Часто нам доводиться оглядатися на латину й грецьку мови — класичні мови, які наповнили термінологію науки й не тільки та з якими мали справу наші предки ще дуже давно. Але зараз є інший кандидат на взорування. Мова, яку й так часто використовують етимологісти, щоб пояснювати значення, оскільки її всі розуміють та й вона доволі багата, якщо справді знати. Мова, яка панує у світі не тільки через політичні чинники, але й через свою гнучкість, універсальність та вмілість творити слова й розширювати їхнє значення. Зрештою мова, з якої зараз йде найбільше запозичень, що нормативних, що сленгових — англійська мова.
(Хоча взагалі через її характер насправді опертя на англійську доволі умовне, все одно це буде дуже часто латина – що як класичні інтернаціоналізми, що різні французькі слова тощо)
Отже, підсумовуючи все згадане, план конструювання мови за поки неназваним планом:
- Беремо те, що ми хочемо висловити, й пишемо це англійською мовою.
- Йдемо вгору етимологічним деревом, досліджуючи рід усіх частин, поки не піднімемося до індоєвропейських морфем, з яких можна перейти на українські (або, якщо вийде, української чи її ближчих предків).
- Знаходимо українських нащадків відповідних частин. Вуаля!
- Усе це робимо в Wiktionary, як чогось нема чи щось не виходить — здавайтеся або імпровізуйте (знаходьте переклад?) та й все. І хто знає, порадьте краще джерело, але бажано зручне
Як це може виглядати на практиці? Нам якраз треба знайти назву цього проєкту, тому візьмімо слово “мова” й проробімо ці операції.
- укр. мова → англ. language
- англ. language ← серед.англ. lang(u)age ← давн.франц. language ← нар.лат. *linguāticum ← лат. lingua + -āticum:
2.1. лат. lingua ← dingua ← праітал. *denɣwā ← праіндоєвр. *dnǵʰwéh₂s:
2.1.1. праіндоєвр. *dnǵʰwéh₂s → прабалтослов. *inźūˀ → праслов. *ęzỳkъ → давньорус. ѧзꙑкъ, ꙗзꙑкъ, ѩзꙑкъ → староукр. ѧзыкъ, єзыкъ → укр. язик
2.2. лат. -āticum ← -āticus ← -ātus + -icus:
2.2.1. лат. -ātus ← праіндоєвр. *-eh₂tos:
2.2.1.1. праіндоєвр. *-eh₂tos → праслов. *-atъ → укр. -атий
2.2.2. лат. -icus ← лат. -cus ← праіндоєвр. *-kos:
2.2.2.1. праіндоєвр. *-kos → праслов. *-kъ → укр. -к - язик + -атий + -к = язикатик
Отже, тепер офіційно це все — язикатик. Звучить трохи дивно, але цілком за значенням.
Чому не просто «язик»? Тому що є і просто lingua, і багато lingu-слів. Ви ж не хочете, щоб українська була біднішою?
Чому не просто «мова»? Чому не просто закритися б, тут серйозна метода.
Можливо ви скажете, що я винайшов апарат, який перетворює “Мене звати…/Моє ім’я…” на “Я ім’я бути…” і це не так і вражає (до речі, зверніть увагу, якщо ви раптом сумнівалися в методі: і “я” та I, і “бути” та be, і навіть “ім’я” та name мають спільне походження!).
Я скажу: так, в реченнях часто буде щось таке, може буде доречно трохи зводити. Але насправді цей метод ще може засяяти на повну. Наприклад:
- Комп’ютер / computer → com + puto + er → з-питати-й = спитатий (puto і “питати” це когнати, хоч може й не до самого кінця ясно, що там; плюс першу частину -arius не можу кудись звести)
- Інтерв’ю / interview → у-видіти = увидіти (другої частини inter- нема)
- Спорт / sport → disport → de + porta + ao → до-пере-ати = доперати
- Текст / text → тесло
- Біографія / biography →жив(ий) + жереб = живий жереб, живжереб
- Незалежність / independence → in + de + pendeo + ance → у-да-п’ядь-(‘)я = удап’яддя
Тому, я вважаю, цей метод — це вагомий додаток до арсеналу шизолінгвістики (де шизо- означає лише відкол від “традиційної” й “офіційної”; я б сказав, «чистий-язиктк»). І взагалі, пропоную вживати язикатик в коментарях словотвору, якщо зможете. Ще кілька хороших прикладів:
- Selfie → сяк
- Deadline → давити льон
- Menu → менший
- Tutor → тщер?
- Френд → приятучий
- Смартфон → сморід(коло)баяти