Добридень, любителі українського слова!
Сьогодні тут я розпочинаю гілку своїх надумок про впорядкування нашої мови, які об’єднаю загальною назвою Дивомова. Утім я вже намітив, що це не буде єдиний зразок. Перше я розробляв один правопис, Рівнопис, дещо з якого я оприлюдню нижче, але у ході цього я зрозумів — одне, що мені треба ще багато читати про розвиток мови, друге, що до мене йде багато різних потоків надихів. Тому гадаю буде рупно й корисно подавати тут різні думки-правила, що окремо чи купками, то й, може, зібрані в кілька взірців абощо; крім того, не конче на всі погоджуватися, я й сам не буду зі всіх користувати, окремі, мабуть, взагалі будуть скоріше забавами.
Отже, перший допис:
I. Писмена Рівнопису
Простир нових писмен з короткими поясненнями. Раніше було частиною Рівнопису (інші частини ще колись).
I.1. Ў — замість У і В, які чергуються: ўлѣтку, ўчитель. Не треба гадати, що писати на розмай звуків та де шукати в словниках.
I.2. В꙼ — замість В, яке вимовляється [w], й не підлягає правилу I.1, також у чужих словах за W: вов꙼к, ўзьав꙼, В꙼ельс. Краще передає вимову, нагадує прикметну вимову української.
I.3. Пишемо не Ґ, а КГ: кгава, кгуꚉ. За звичаєм, менше окремих писмен.
I.0. Відповідно до словороду пишемо: замість ж – ҙ або ӷ, замість ч – қ або ҭ, замість ш – ҳ або ҫ, замість щ – як замість ш+ч: ӷаба, відпоқити, ҫқука. Усі зі що пишемо қҭо.
Складне користати, та й мабуть ще нема повного розуміння, тому дожні й подавати з числом не буду. А ще краще замінити на жⷢ тощо.
I.4.а. Ԫ — позначає d͡ʒ замість ДЖ: ԫміль.
I.4.б. Ꚉ — позначає d͡z замість ДЗ: ꚉвіⷪн.
Ці окремі прикметні звуки годиться позначати одним писм’ям, зокрема й щоб показати правильну вимову.
I.5. Ы — відповідно до звукороду пишемо замість деяких И: рыба, сын. Показує звукорід та говіркові вимови.
I.6. Ѵ — пишемо в суперечливих місцях замість И чи І: ƕѵноді, зѵма, народнѵ꙼. Поєднує різні написання, закінчує дурні суперечки.
I.7.а. Іⷪ — позначає І, яке чергується з О: хіⷪд, віⷪльнй.
I.7.б. Іⷷ — позначає І, яке чергується з Е: сіⷷм, ƕосіⷷнь.
Насилу словорідний правопис, який головнопоказує вимову, а не навпаки давнє написання.
I.8. Ѣ — замість деяких І відповідно до словороду, коли не підпадає під I.7: дѣло, бѣлй. За звичаєм, показує звукорід.
I.9.а. Замість Я, Ю, Є, Ї, які позначають два звуки, пишемо JА, JУ, JЕ, JІ, паєрик не пишемо: jіжак, мjач.
I.9.б. Замість Я, Ю, Є, які позначають один звук, пишемо ЬА, ЬУ, ЬЕ: земльа, синье.
Менше окремих писмен, ліпша передача вимови.
I.10. Замість АЙ, ОЙ, УЙ, ЕЙ, ИЙ, ІЙ, ЯЙ, ЮЙ, ЄЙ, ЇЙ, зокрема тих, що утворилися через правило I.9, пишемо А꙼, О꙼, У̑, Е꙼, Й, І꙼, Ѵ꙼, Іⷪ꙼: га꙼, міⷪ꙼, на꙼jаснішй. Викидає непотрібне писм’я, наголошує на двозвуках з Й (ще є з Ў), відроджує рупну надумку Гатцука.
I.11. Ӏ — на місці І та Й, які чергуються: ӏти, ӏно. Не треба гадати, що писати на розмай звуків та де шукати в словниках.
I.12. Ӧ — замість ЬО, ЙО: лӧн, полӧвй. Зладно.
I.13. ꙩ, ꙭ, ꙮ — пишемо у словах з коренем “око” відповідно до тями: ƕꙩко, багатоƕꙮкй. За звичаєм.
I.14. Ӕ — у -ння, -ття, також у чужих назвах: знаннӕ, виттӕ, Ƕӕ꙼нштӕ꙼н. Поєднання звичаїв, показує звукорід, у чужих назвах теж поєднує звичаї й зупиняє суперечки.
I.15. Цей правопис уживаємо для своїх слів, а за потреби (пояснити чи й просто) чужі загальні слова (не власні назви) записуємо чинною латинкою: transformatsiia, dedlain.
I.16. Крім вже згаданих, у чужих назвах також користаємо з: Ԍ, Һ, Ҥ, Œ: Һамбурԍ, Ƕœйлер. Розв’язує суперечки, як точно передати ці звуки.
I.17. Абзаци починаємо з ჻.
I.18. Ƕ — пишемо перед коренем, який починається голосним, якщо цей корінь починає слово або стоїть в ньому після голосного: ƕорати, доƕобідати. Показує змогу приставити звук.
На цьому все, судіть, до нових дописів.