На цій толоці я хочу визначити, як буде правильно замінити назву Грузія з оглядом на первісну “Сакартверело”, на випадок, якщо наш уряд прийме таке рішення.
Подам свою пропозицію заміни з поясненнями:
Грузія – Картвелянщина // з одного боку, Сакартвело не порушує звуцьких правил і відміняється, а з другого боку, похідні картвелянин, картвелянка та ін. звучать як на мене лучче, і тому слід уподібнити назву країни до них. А те, що звучить лучче, перемагає. А надто, що префікс са- значить у грузинській наше -щина.
Грузин – картвелянин
Грузинка – картвелянка // суфікс -ин у жонині традиційно відпадає: татарин – татарка, болгарин – болгарка, вірменин – вірменка
Грузинський – картвелянський
Дуже радий почути Ваші думки, зокрема Порушеві.
@אלישע פרוש
Хоча, можна спробувати й іншу модель:
Грузія – Картвело
Грузин – картвелин
Грузинка – картвелка
Грузинський – картвелянський // словотвір як у “село - селянський” і “Дніпро – наддніпрянський”.
Тут єдина проблема це головна форма “Картвело” (особисто мені якось звучить “неповно”) і похідне “картвелка” через дещо велике відношення приголосних до голосних (картвелянка – 0,57, картвелка – 0,5. Що більше число, то більше голосних на одну приголосну).
Модель №2:
Грузія – Картвелщина
Грузин – картвел / картвелець / картвелин (подобається мені найбільше)
Грузинка – картвелка
Грузинський – картвелський // вимовляється як “картвельський”
З проблем тут хіба є можливо те, що головна форма “Картвелщина” є задовга й її складно вимовити (Грузія – 3 склади, 4 приголосні, 3 голосні; Картвелщина – 4 склади, 8 приголосних, 4 голосні) і “картвелка” як у попередньому.
Я не проти самоназви “Сакартвело”, хоч вона й трохи вибивається зі звичних українських назв країн через своє -о на кінці. Фонетично справне. Але я таки стояв би за новотвір від основи картвел-. “Картвельщина”, бо суфікс -(ь)щина (слова з закінченням -льщина та -лщина ). “Картвел”, “картвелин”, “картвелець”, “картвелка”, “картвелинка” все добре, як на мене, але найбільше до вподоби “картвел” без додаткового суфіксу, як от слово “грек” (лише корінь). Цю назву вже мають сучасні словники, й вона вживається подекуди в статтях. Далі “картвельський”, бо слів на -лський нема.
Я не проти самоназви “Сакартвело”, хоч вона й трохи вибивається зі звичних українських назв країн через своє -о на кінці. Фонетично справне. Але я таки стояв би за новотвір від основи картвел-. “Картвельщина”, бо суфікс -(ь)щина (слова з закінченням -льщина та -лщина ). “Картвел”, “картвелин”, “картвелець”, “картвелка”, “картвелинка” все добре, як на мене, але найбільше до вподоби “картвел” без додаткового суфіксу, як от слово “грек” (лише корінь). Цю назву вже мають сучасні словники, й вона вживається подекуди в статтях. Далі “картвельський”, бо слів на -лський нема.
Дякую за відгук. Також до списку назв людей, де не додається жодних суфіксів, можна додати й “чех”.
Я не проти самоназви “Сакартвело”, хоч вона й трохи вибивається зі звичних українських назв країн через своє -о на кінці.
Так, але є приклади назов країн, що кінчаються ні на -ія та -щина, а на -а: Литва. Тому можна було б допустити й -о, чи бодай спробувати.
Отже, я б тоді вивів такі моделі:
№1
Грузія – Картвельщина
Грузин – картвел
Грузинка – картвелка
Грузинський – картвельський
№2
Грузія – Картвело
Грузин – картвел
Грузинка – картвелка
Грузинський – картвелянський.
