Ніде такого прекрасного слова не чув, але в минулі часи воно могло бути са́ме таким.
Насправді слова "пісньа", "піська" і "співати" мають багато спільного дльа світогльаду українцьа чи українки. Бо спів це не лише звукове мистецтво, але і наче пів (як в "співпасти"). Дві житьтьествердні статеві "половини́" (насправді це теж неправильне слово, бо ловити і вина це про звірів, а не про льудей) це жіноча і чоловіча. У закоханих льудей теж "душа співає", а не лише у котів весною. Получаєтьсьа слово пеніс це як переставлені букви росіянского слова п(ь)есні, шо схоже на пес (собака), і ніс, а не на спів закоханої льудини. Значить "співень" це просто пісьун, а спі́вні це геніталії, шоправда скоріше (чи може й зовсім лише, хоча наврьад) чоловічі, бо дльа слова "піхва" нічого вже видумувати не треба. Все дуже просто.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Приро́джіння, -ня, с. Половые органы. Желех. Колись то було ще з предвіка, як створив Бог чоловіка, — чи забув, чи ся встидав: природжіння йому не дав. Подольск. г.
