За нормами української фонетики, наша мова намагається позбутися скупчення голосних, і тут яскраво відбувається йотування (як-от, йод, Юда, гієна, секвоя тощо).
Грецьке ιόν — «той, що йде».
"Йда" означає "той, хто йде", звідти й слово "галайда" — з прислівника гала́ «до кінця, далеко» (у виразі піти гала світа «піти світ за очі») і дієприкметника йда.
