Від кореня йон- <— грец. ἰων-.
Українській не питомий зів голосних, коли дві складотвірні голосні йдуть поспіль без уставних звуків. Тут /іо-/ чи /ио-/ може здійснитися двояко: 1) (більш можливе) [йо-] ( і перехід в /йо-/ ), де перша голосна стає нескладовою й переходить у [ ɪ̯~i̯~j ], чи 2) (менш можливе) [ійо-], [ийо-], де між /і/ /и/ та /о/ з'являється вставний звук [ i̯~j ] через передність /і/ /и/. Уже й засвідчено перший спосіб у корені йон- у слові "йонійський" (Ніковський).
Обидва способи всунення зіву можемо знайти як у старих зиченнях, так і почути в живій мові в нових. Серед старих грецьких церковних слів/коренів, де "ιω", "ιo" передано в сучасній мові як "йо-", маємо "Йордан-" (Ἰορδάν-), "йота" (ιώτα), "Йов" (Ιώβ), "Йона" (Ἰωνᾶς), "Йосип" (’Ιωσήφ), "Йоїл/Йоіл" (Ἰωήλ), "Йосія" (Ἰωσίας). Порівняйте з церковними "Иордан-", "иота", "Иовъ", "Иосипъ/Иосифъ", "Иоилъ", "Иосиа". Із прикладів "-іо-" в середині слова знайшов такі в Грінченка: "баталійон", "милійон", "Висарійон", "Ларійон", "Родійон", "Хвійона", "Скарійот" (у прикладі до "повіситися"). У живій мові чутно перше й друге часто, й навіть зникнення нескладового [ i̯~j ] узагалі й пом'якшення попередньої приголосної.
Також два ці способи знаходимо в словах із чужими /іа/ /иа/: "Яків" (Ἰάϰωβος; "Иаковъ"), "тим'ян" (дав.рус. фимиянъ + лат. thymiama), "Дем'ян" (Δαμιανός), "Лук'ян/Лукіян" (Λουκιανός), "Купер'ян/Купріян" (Κυπριανός), "Касян" (Κασσιανός), "християнин/христянин" (χριστιανός), усі слова на суфікс -iя (грец. -ια, лат. -ia). У живій мові те ж саме.
Із прикладів на "ιε-": Єзекиїл/Єзекіїль/Ієзекіїль (Ἰεζεκιήλ), Єремія/Ієремія (Ἰερεμίας). Слова на Є-, видно, більше народні, а на Іє-, мабуть, пізніші онароднені церковні подоби на Ие- (Иезекииль, Иеремиꙗ; зі Срезнівського), коли церковнослов'янську на службах читали буква в букву.
Із прикладів на "ιου-": "Юда" (Ἰούδα ), "Юстин" (Ἰουστῖν-) проти "Иоуда", "Иоустинъ". Моск. місяць "июль" (Ιούλιος; зі Срезнівського) проти укр. "юль" (з рос.-укр. ак. сл. А. Кримського, С. Єфремова), бовг. "юли", чи вкр. "Юліан/Юліян/Улян" (ЕСУМ 6-552).
Від кореня йон- <— грец. ἰων-.
Українській не питомий зів голосних, коли дві складотвірні голосні йдуть поспіль без уставних звуків. Тут /іо-/ чи /ио-/ може здійснитися двояко: 1) (більш можливе) [йо-] ( і перехід в /йо-/ ), де перша голосна стає нескладовою й переходить у [ ɪ̯~i̯~j ], чи 2) (менш можливе) [ійо-], [ийо-], де між /і/ /и/ та /о/ з'являється вставний звук [ i̯~j ] через передність /і/ /и/. Уже й засвідчено перший спосіб у корені йон- у слові "йонійський" (Ніковський).
Обидва способи всунення зіву можемо знайти як у старих зиченнях, так і почути в живій мові в нових. Серед старих грецьких церковних слів/коренів, де "ιω", "ιo" передано в сучасній мові як "йо-", маємо "Йордан-" (Ἰορδάν-), "йота" (ιώτα), "Йов" (Ιώβ), "Йона" (Ἰωνᾶς), "Йосип" (’Ιωσήφ), "Йоїл/Йоіл" (Ἰωήλ), "Йосія" (Ἰωσίας). Порівняйте з церковними "Иордан-", "иота", "Иовъ", "Иосипъ/Иосифъ", "Иоилъ", "Иосиа". Із прикладів "-іо-" в середині слова знайшов такі в Грінченка: "баталійон", "милійон", "Висарійон", "Ларійон", "Родійон", "Хвійона", "Скарійот" (у прикладі до "повіситися"). У живій мові чутно перше й друге часто, й навіть зникнення нескладового [ i̯~j ] узагалі й пом'якшення попередньої приголосної.
Також два ці способи знаходимо в словах із чужими /іа/ /иа/: "Яків" (Ἰάϰωβος; "Иаковъ"), "тим'ян" (дав.рус. фимиянъ + лат. thymiama), "Дем'ян" (Δαμιανός), "Лук'ян/Лукіян" (Λουκιανός), "Купер'ян/Купріян" (Κυπριανός), "Касян" (Κασσιανός), "християнин/христянин" (χριστιανός), усі слова на суфікс -iя (грец. -ια, лат. -ia). У живій мові те ж саме.
Із прикладів на "ιε-": Єзекиїл/Єзекіїль/Ієзекіїль (Ἰεζεκιήλ), Єремія/Ієремія (Ἰερεμίας). Слова на Є-, видно, більше народні, а на Іє-, мабуть, пізніші онароднені церковні подоби на Ие- (Иезекииль, Иеремиꙗ; зі Срезнівського), коли церковнослов'янську на службах читали буква в букву.
Із прикладів на "ιου-": "Юда" (Ἰούδα ), "Юстин" (Ἰουστῖν-) проти "Иоуда", "Иоустинъ". Моск. місяць "июль" (Ιούλιος; зі Срезнівського) проти укр. "юль" (з рос.-укр. ак. сл. А. Кримського, С. Єфремова), бовг. "юли", чи вкр. "Юліан/Юліян/Улян" (ЕСУМ 6-552).