– Не забувайте, що мій дід був тридцять років благочинним, мав камилавку та золотий хрест на грудях. (І. Нечуй-Левицький)
– Добрий вечір добрим людям! – безтурботно, щасно вклоняється [отець Миколай] столам і бережно скидає камилавку. (М. Стельмах)
Помовчавши трохи, дівчинка з цікавістю зиркнула на чорну рясу ченця, на камилавку, на довгі коси. (О. Бердник).

через церковнословʼянське посередництво запозичене з середньогрецької мови;
сгр. καμηλαυ̃κα, καμηλαύκιον «т.с.» (первісно «виготовлений з верблюжої шерсті (для захисту від спеки)») повʼязане з гр. κάμηλος «верблюд(иця)», запозиченим із семітських мов (пор. гебр. gāmāl, ар. jámal «т.с.»)