Кельма — мулярський ручний інструмент; відшліфована з двох боків трикутна, півкругла або трапецієвидна металева лопатка особливої форми з ручкою. Призначена для розрівнювання розчину під час мурування, заповнення розчином вертикальних швів та вилучення з них надлишків розчину, для тинькування стін.

Будучи традиційним, відомим із Середньовіччя знаряддям праці мулярів, є одним із містичних символів масонства.

нім. Kelle через пол. kielnia

анг. masonry trowel

• архітектура і будівництво
• побут

• пензель