Пармезан — італійський твердий сир з коров'ячого молока, який, попри високий вміст калорій, легко засвоюється організмом.
Приклад вживання
Пармезан - це "король сирів". Якщо вірити тим, хто його любить, звичайно.
Походження
Оригінальна італійська назва походить від назви міст Парма та Реджо-нель-Емілія (Реджо, Рез), де, імовірно, й з'явився сир:
італ. Parmigiano Reggiano → фр. parmesan → рос. пармезан
Приклади в інших мовах
розм. італ. grâna - народна назва сиру, яка використовується лише у провінції Реджо-Емілія
У формах типу <галичанин>, <бужанин> і под., за зразком яких Ви, очевидно, хотіли утворити Вашу форму відповідний суфікс є насправді не *-ан-, а *-ѣн-, а в <-ан-> він перетворюється як правило тільки після *k, *g, *x та *y, відповідно: <галичан-> *galik-ēn-, <бужан-> *boug-ēn-, <вільшан> *olyx-ēn-, <киян-> *kūy-ēn-. Після інших приголосних *-ēn- має як правило рефлекс <-ін->: <словін- (словѣнє)> *slow-ēn-. Після інших приголосних, тобто всіх, може бути <-ан-> за умови посереднього *-y-, але тоді поєднання губного (*b, *m, *p, *w) з тим *-y- та суфіксом -ēn- дасть, відповідно: */bʎæn/, */mʎæn/, */pʎæn/, */wʎæn/. Відси й походять такі вже форми, як: <островлян-> *osrow-y-ēn-, <землян-> *zem-y-ēn- тощо. Таким чином, від *parm- (Parma), аби було "-ан-", та разом з тим аби було як має бути, треба додати ще /ʎ/ (<л>), тобто буде *<пармлян->, але українська складобудова вимагає тут іще епентетичного голосного між /r/ та /m/ - <е> чи <о>, в результаті даючи основу: <паромлян-> або <паремлян->.
Інше: цікаво, з якої причини рід Вашого слова є жіночий? На що він має вказувати? Адже "сир" є чоловічого роду.
Я перше о*в коли почитав вашу мову але дізнавшись що ви русин зрозумів що до чого.
Чому ви взагалі причепились до української мови, вам що своєї русинської мало?
У формах типу <галичанин>, <бужанин> і под., за зразком яких Ви, очевидно, хотіли утворити Вашу форму відповідний суфікс є насправді не *-ан-, а *-ѣн-, а в <-ан-> він перетворюється як правило тільки після *k, *g, *x та *y, відповідно: <галичан-> *galik-ēn-, <бужан-> *boug-ēn-, <вільшан> *olyx-ēn-, <киян-> *kūy-ēn-. Після інших приголосних *-ēn- має як правило рефлекс <-ін->: <словін- (словѣнє)> *slow-ēn-. Після інших приголосних, тобто всіх, може бути <-ан-> за умови посереднього *-y-, але тоді поєднання губного (*b, *m, *p, *w) з тим *-y- та суфіксом -ēn- дасть, відповідно: */bʎæn/, */mʎæn/, */pʎæn/, */wʎæn/. Відси й походять такі вже форми, як: <островлян-> *osrow-y-ēn-, <землян-> *zem-y-ēn- тощо. Таким чином, від *parm- (Parma), аби було "-ан-", та разом з тим аби було як має бути, треба додати ще /ʎ/ (<л>), тобто буде *<пармлян->, але українська складобудова вимагає тут іще епентетичного голосного між /r/ та /m/ - <е> чи <о>, в результаті даючи основу: <паромлян-> або <паремлян->.
Інше: цікаво, з якої причини рід Вашого слова є жіночий? На що він має вказувати? Адже "сир" є чоловічого роду.
Я перше о*в коли почитав вашу мову але дізнавшись що ви русин зрозумів що до чого.
Чому ви взагалі причепились до української мови, вам що своєї русинської мало?
Відки у вас стільки ненависти до України й українського народу, Турокнекозаче?