Парьм(ьскъ(ıи)) съıр / Parém(yscuy / ysé(ó)c) suir
Парьмѡзр(ьскъ(ıи)) / Parmœz(yscuy / ysé(ó)c) suir
Пармізсек
Покажіть приклад, я спробую
Замість ьскъи просто візьміть ьскъ (-сок чи -сек, не вім, як є поправно)
Чому я так гадаю? За перве, невитичені твари вижили в українсьці в ролі присудка. За друге, такі ймена прикмети склоняли ги ймена підстави.
У формах типу <галичанин>, <бужанин> і под., за зразком яких Ви, очевидно, хотіли утворити Вашу форму відповідний суфікс є насправді не *-ан-, а *-ѣн-, а в <-ан-> він перетворюється як правило тільки після *k, *g, *x та *y, відповідно: <галичан-> *galik-ēn-, <бужан-> *boug-ēn-, <вільшан> *olyx-ēn-, <киян-> *kūy-ēn-. Після інших приголосних *-ēn- має як правило рефлекс <-ін->: <словін- (словѣнє)> *slow-ēn-. Після інших приголосних, тобто всіх, може бути <-ан-> за умови посереднього *-y-, але тоді поєднання губного (*b, *m, *p, *w) з тим *-y- та суфіксом -ēn- дасть, відповідно: */bʎæn/, */mʎæn/, */pʎæn/, */wʎæn/. Відси й походять такі вже форми, як: <островлян-> *osrow-y-ēn-, <землян-> *zem-y-ēn- тощо. Таким чином, від *parm- (Parma), аби було "-ан-", та разом з тим аби було як має бути, треба додати ще /ʎ/ (<л>), тобто буде *<пармлян->, але українська складобудова вимагає тут іще епентетичного голосного між /r/ та /m/ - <е> чи <о>, в результаті даючи основу: <паромлян-> або <паремлян->.
Інше: цікаво, з якої причини рід Вашого слова є жіночий? На що він має вказувати? Адже "сир" є чоловічого роду.
Я перше о*в коли почитав вашу мову але дізнавшись що ви русин зрозумів що до чого.
Чому ви взагалі причепились до української мови, вам що своєї русинської мало?
Відки у вас стільки ненависти до України й українського народу, Турокнекозаче?
> вам що своєї русинської мало?
🥴
пармсок, пармський сир