Ти згадуєш про свій славутний вчинок, як ти звалив пращею філістимця. (Леся Українка)
Юнак не розгубився: праща завила, закружляла над його головою, і важкий камінь хряснув у вовчі ребра. (З. Тулуб)
* У порівн. Ох, що за погляд! Мов з пращі камінчик. (Леся Українка).

стсл. прашта «праща» зводиться до псл. *por-ti̯a, пов’язаного, очевидно, з *pьrati «бити»