"Шпекати" нема в жоднім словнику, це щось новоявне, а от "шпетити" часто таки вживане у класиків Східної України та Кубані, як от у Василя Мови, Олександра Півня, Кониського, Вовчка, проте, на Західній воно зовсім не знане, одже, не може бути ніяким польським запозиченням.

Я не погоджуюсь, що не може.

szpecić може бути й "шпекати", але тут я не наполягаю. Просто схоже.

До того ж шпекати/ шпечити (specic) дівчину буде значити псувати. Саме так і сприймали відносини поза шлюбом у давнину.

Те, що десь та хтось понаписував можна наплювать і забуть, бо завтра вже напишуть зовсім инше.
В 19 ст. вважалося літературною нормою вживати "вірно розв'язати задачу", "вірно порахувати", а вже у 20 ст. комусь спало на думку, що має бути лише "правильно порахувати", а вірним може бути друг чи собака. Тому треба керуватися лише своїм розумом.

Краще не лише своїм розумом керуватись. Ви знайшли значення "шпетити"? Є пояснення слова, чи опис його українського походження? Чи ви користались лише своїм розумом?

Опису його українського походження нема, як і нема ще багато чого в наших словниках. А як Ви поясните, що це слово є широко вживане на Кубані, але відсутнє на Галичині, про яке ж польське запозичення може бути річ.

Що означає корінь "шпет"?

Зазирніть у словник Грінченка, то й дізнаєтесь що таке "шпет".

І тут я кажу:
"Те, що десь та хтось понаписував можна наплювать і забуть, бо завтра вже напишуть зовсім инше... Тому треба керуватися лише своїм розумом"

Грінченко нічого не вигадував й не писав від себе, а лишень зібрав та уклав, те що було. Я твердо довів, що це слово не може бути запозиченим, і Грінченко то ще раз потверджує.

Ви нічого не довели. Ви іншими словами сказали: "Доведи собі сам". Спочатку — "Думай своєю головою", потім — "Загляни у словник", в кінці — "Я тобі все довів".