Вовкун оглянув зранену литку. Шріт проскочив шкіру і пустив кров, але вискочив. (І. Франко)
При добуванні олії з насіння олійних рослин залишаються цінні кормові продукти у вигляді макухи та шроту.
У рибництві ще й досі застосовується спосіб годівлі риби однорідними концентрованими дорогокоштовними кормами – макухою, шротами, люпином тощо.
н. Schrot «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (‹ свн. schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок», двн. scrōt «поріз») споріднене з гр. ϰρουτου̃μαι «вимітаю», лат. scrōtum (‹ *scroutum) «(анат.) калитка», sсrūto «досліджую», а також із псл. kora, укр. кора́, псл. skora, укр. шкі́ра, псл. krajati, укр. кра́яти
+
Цікаво, шо дехто каже в жіночому роді, "дробі", а решта в чоловічому, "дробу". Перше, мабуть, під упливом моск. "дробь".
Къ чє̑моу бꙑ тамо бꙑла моско҅вска? Сѫть просто рѡзна твара ‹дрѡб : дрѡбь› зъ рѡзнꙑма чєпеньма.
Через можливий вплив. У нашій мові загалом мало слів жіночого роду третьої відміни з нульвим закінченням на губну приголосну ("кров", "любов", "верф"). Оскільки нема протиставлення твердих і м'яких губних, яка є в московській. Тому й можливий вплив. Не кажу шо так є, українська мова дозволяє слову "дріб" мати чоловічий або жіночий рід (*drobъ і *drobь), та все ж можливість впливу є.
"У нашій мові загалом мало слів жіночого роду третьої відміни з нульвим закінченням на губну приголосну ("кров", "любов", "верф")."
Можємъ пѡмнѫти ищє такѣ: дѡбь, ꙗвь (попри ‹ꙗв›), глꙑбь, глѫбь, обоувь.
А словєса ‹кро҅вь, любо҅вь› маѭть иншє съклоненїє пнє на *-ū-. О сто҅чь оу боикѡв; любо҅вь (род. любвє; дал. любви)