Спонде́й — в античному віршуванні – стопа з двох довгих складів, яка за загальною довжиною дорівнює дактилю; у силабо-тонічному віршуванні – стопа з двох наголошених складів.
Приклад вживання
Спондеї часто вживали в мелодіях, що їх співали під час виливів.
Походження
гр. σπονδεῖος «пов'язаний із виливом» < σπονδή «вилив» < σπένδω «вилив»
