.

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Στέφανος походить від іменника στέφανος «вінок», пов’язаного з στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую», спорідненим з дінд. stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає», лит. stam̃bas «стебло», лтс. stabs «стовп, колона», двн. stab «палка»;