р. тюк виводиться від гол. tuig «виріб, інструмент, збруя; (мор.) такелаж, поганий товар», снідерл. ghetuuch «майно; товар; амуніція; спорядження», спорідненого з снн. tūch «тканина; інструмент»;
пов’язується також з тюрк. *tǖk «зв’язка, купа» (Menges Festschr. Čyževśkyj 183–184);
Польське
goroh.pp.ua: стіс
Також подумав про це