Три́птих — (мист.) композиція з трьох картин, барельєфів, малюнків і т. ін., об'єднаних спільною темою, ідеєю; (церк.) складана ікона, що має три стулки.
Приклад вживання
9 лютого 1858 р. Шевченко записав у “Журналі” три вірші “Доля”, “Муза” і “Слава”, які мають спільну римську нумерацію і являють собою своєрідний ліричний триптих.
Походження
гр. τρίπτυχος «потрійний, складений втроє» утворено з основ τρι-, якому відповідає укр. три-, і πτυχή «складка», пов’язаного з πτύσσω «складаю в складки», етимологічно неясним.
