лат. vindicātiō «судовий позов; захист; помста; кара» < vindicō «посягати на щось як на своє; звільняти, визволяти; мститися, карати» < vindex «захисник; позивач» < vim (зн. в.) (< vīs «сила» < піт. *wīs «сила» < піє. *wéyh₁s «сила, запал» < *weyh₁- «ринути, гнати») + корінь dīcere «казати, вказувати» + -s (підчеп, що позначає твар називного відмінка вднини йменників та прикметників не середнього роду в непрямих одмінах)